Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Мазурка В.А.,

Лященко Н.П., Перепічая В.С.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства "Загальнополітичне видання "Сільські вісті", газета захисту інтересів селян України", ОСОБА_4 про захист гідності, честі, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою приватного підприємства "Загальнополітичне видання "Сільські вісті", газета захисту інтересів селян України" (далі – ПП "Загальнополітичне видання "Сільські вісті", газета захисту інтересів селян України"), ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2007 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 13 травня 2008 року,

У листопаді 2006 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив визнати відомості, поширені відносно нього в газеті "Сільські вісті" № НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року в статті ОСОБА_4 "ІНФОРМАЦІЯ_2", такими, що не відповідають дійсності, є недостовірними, порочать його гідність, честь, ділову репутацію та завдають моральної шкоди, на відшкодування якої він просив стягнути з ОСОБА_4 1 699 грн., а також просив зобов’язати його спростувати подану інформацію та принести публічне вибачення, а газету опублікувати спростування певного змісту.

Уточнивши свої позовні вимоги, ОСОБА_3 просив визнати такими, що не відповідають дійсності, є недостовірними, порочать його гідність, честь, ділову репутацію, відомості в зазначеній статті, а саме:

п. 1 …"стало зрозумілим справжнє кредо нового ректора: не він для інституту, а інститут для нього. Ректорський побут став облаштовуватися з царським розмахом. Ще б пак, на периферію прибуло столичне наукове світило тож, мовляв, якщо хочуть аборигени його втримати, то хай забудуть забобони про моральність, скромність і, зрештою, законність, заради наукового прогресу в регіоні треба цим пожертвувати";

п. 2 "Захотіло, наприклад, світило, трикімнатну квартиру, хоча йому за сімейним станом належала однокімнатна, нема проблем, місцева влада пішла назустріч, надавши дозвіл на перепланування трикімнатної на двокімнатну. На придбання цього помешкання пішло 100 тисяч гривень, а на його євроремонт, придбання меблів та побутової техніки ще 41 тисяча з каси інституту";

п. 3 "Не сподобалося ректору службове авто, яким користувався попередник. Не "круте", мовляв, не ректорське. Забажав нового. Та, як на зло, на такі витрати поширювалася так звана бюджетна межа не більше 40 тисяч гривень. Професор же замахнувся на "Форд-Мондео", вартість якого вдвічі більша. Тож спочатку було переглянуто оту межу. Далі певні суми сплачували підставним фірмам нібито за пестициди, гербіциди, інші товари";

п. 4 …"по науково-господарській інфраструктурі, створеній ОСОБА_5, новий ректор ніби танком проїхав. Закрив цех із виробництва ветеринарних засобів, рентабельність якого становила близько 300 відсотків. Ліквідував госпрозрахункову лабораторію геоінформаційних систем, відмовився сплачувати внески за новий трактор ХТЗ-17021, куплений у лізинг, тож навчальне господарство "Деснянка" лишилося зі старими недобитками. Враження таке, ніби ОСОБА_3 прийшов до інституту з місією його знищення. Не ректор, а термінатор";

п. 5 "Відчутних втрат зазнали перш за все інститутські кадри. За чотири роки звільнилися з роботи десять викладачів. Це були невгодні або ж ті, хто не хотів миритися з політикою нового керівника";

п. 6 …"бо авторитет у ОСОБА_5, як засновника інституту, ого-го, а у ОСОБА_3, як його руйнівника, нуль";

п. 7 "Полюбляє ректор відрядження. Більшість із них була щоп’ятниці на службовому авто до Києва, де в нього власне помешкання. Кошти на оплату цих вояжів у касі інституту знаходяться, а на відрядження викладачам на наукові симпозіуми ні. Одне слово, дуже дорого обходиться навчальному закладу ректор із столиці";

п. 8 "Не любить ректор, якщо хтось у колективі виділяється. Чийсь успіх для нього наче сіль на свіжі рани";

п. 9 …"вчена рада інституту прийняла продиктоване ректором рішення … про ліквідацію аграрного факультету … це сколихнуло інститут, обурило викладачів і студентів аграрного факультету";

п. 10 "Студенти вибухають сміхом. Ректору не вірять. Він не користується авторитетом, це очевидно".

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_3 указував на те, що в статті з самого початку й до кінця автор – ОСОБА_4 – недопустимо та неетично розповідає про нього як про ректора Чернігівського державного інституту економіки та управління., застосовуючи іменник у третій особі; ображає й обвинувачує його в незаконності, нескромності та аморальності; упереджено й тенденційно коментує отримання ним житла; розповсюджує недостовірну інформацію стосовно придбання автомобіля та ліквідації підрозділів інституту; указує на нього як на організатора численних нібито незаконних звільнень із роботи та витрат державних коштів лише на оплату своїх відряджень до Києва; безпідставно звинувачує в тому, що він "продиктував" вченій раді інституту прийняти рішення про ліквідацію аграрного факультету, щоб ще більш загострити обстановку в самому інституті та поза його межами. Викладене принизило його в очах колег, викладачів і студентів, знизило його престиж, бо автор безпідставно зазначає, що ректор не користується авторитетом.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2007 року позов задоволено частково.

Визнано відомості, поширені відносно ОСОБА_3 у № НОМЕР_1 газети "Сільські вісті", ПП "Загальнополітичне видання "Сільські вісті", газета захисту інтересів селян України" від ІНФОРМАЦІЯ_1 року в статті ОСОБА_4 "ІНФОРМАЦІЯ_2", а саме про те, що:

1 на придбання меблів та побутової техніки пішли кошти з каси інституту;

2 вартість придбаного автомобіля "Форд – Мендео" вдвічі більша за встановлену бюджетну межу і при придбанні автомобіля "Форд – Мендео" була переглянута встановлена бюджетна межа, "далі певні суми сплачувалися підставними фірмами нібито за пестициди, гербіциди, інші товари";

3 ОСОБА_3 "закрив цех із виробництва ветеринарних засобів, рентабельність якого становила близько 300 відсотків";

4 …"вчена рада інституту прийняла продиктоване ректором рішення … про ліквідацію аграрного факультету…",

такими, що не відповідають дійсності, порочать гідність, честь та ділову репутацію ОСОБА_3 і є недостовірними.

Зобов’язано ПП "Загальнополітичне видання "Сільські вісті", газета захисту інтересів селян України" спростувати зазначені відомості шляхом опублікування резолютивної частини рішення суду в місячний термін із часу набрання рішенням законної сили, таким же шрифтом як текст зазначеної статті, на тому самому місці сторінки шпальти в газеті під рубрикою: "Спростування".

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 400 грн.

Стягнуто з ПП "Загальнополітичне видання "Сільські вісті", газета захисту інтересів селян України" та з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 13 травня 2008 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2007 року в частині визнання відомостей такими, що не відповідають дійсності, порочать гідність, честь і ділову репутацію ОСОБА_3 та є недостовірними, які поширені відносно позивача в № НОМЕР_1 газети "Сільські вісті", ПП "Загальнополітичне видання "Сільські вісті", газета захисту інтересів селян України" від ІНФОРМАЦІЯ_1 року в статті ОСОБА_4 "ІНФОРМАЦІЯ_2", а саме про те, що: ОСОБА_3 "закрив цех із виробництва ветеринарних засобів, рентабельність якого становила близько 300 відсотків" …"вчена рада інституту прийняла продиктоване ректором рішення … про ліквідацію аграрного факультету…" скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог у цій частині відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди змінено: та зменшено розмір стягнутих із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 коштів на відшкодування моральної шкоди до 200 грн.

В іншій частині рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ПП "Загальнополітичне видання "Сільські вісті", газета захисту інтересів селян України", ОСОБА_4 просять скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального й порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно з п. 2 розд. ХІІІ Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом (2453-17) .

У зв'язку із цим касаційна скарга ПП "Загальнополітичне видання "Сільські вісті", газета захисту інтересів селян України", ОСОБА_4 підлягає розгляду за правилами ЦПК України (1618-15) зі змінами та доповненнями, внесеними законами України до 7 липня 2010 року.

Касаційна скарга ПП "Загальнополітичне видання "Сільські вісті", газета захисту інтересів селян України", ОСОБА_4 підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Частково відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання такими, що не відповідають дійсності, є недостовірними, порочать його гідність, честь і ділову репутацію, відомості, указані в пп. 1, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 зазначеної статті, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що ці відомості є оціночним судженням автора й фактично містять критику, оцінку його дій та не викладені журналістом у статті з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або вирішені ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом апеляційної інстанції досліджено обставини справи повно, зібраним доказам дана належна оцінка.

Судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відповідають вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в касаційній скарзі доводи є необґрунтованими й правильність висновків судів не спростовують.

Частково залишаючи рішення суду першої інстанції без змін і зменшуючи розмір коштів, стягнутих на відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд виходив із того, що інформація, викладена в пп. 2, 3 позовних вимог, є такою, що порочить гідність, честь і ділову репутацію ОСОБА_3 та є недостовірною.

Проте до таких висновків апеляційний суд дійшов передчасно.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд зобов’язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов’язково повинні бути зазначені встановлені судом факти й відповідні їм правовідносини.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог та обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, ПП "Загальнополітичне видання "Сільські вісті", газета захисту інтересів селян України", ОСОБА_4 посилалися на те, що вартість придбаного автомобіля "Форд-Мондео" вдвічі більша за встановлену бюджетну межу, певні суми сплачувались підставним фірмам. Цей факт є достовірним і підтверджується письмовими доказами, які не взяті до уваги. Це підтверджується листом СП "Віннер Форд", від якого була одержана відповідь на запит цінових пропозицій під час проведення тендерних процедур. Ціна такого автомобіля 2002 року випуску, — 125,5 тис. грн. Договір купівлі-продажу автомобіля за 40 тис. грн. було укладено з фізичною особою ОСОБА_1. Як встановлено актом КРУ № 25-03/21-23 від 13 липня 2004 року (а. с. 46), пропозиція самої ОСОБА_1 в тендерній документації відсутня. Щоб придбати такий автомобіль саме в жовтні 2003 року, інститут перерахував 65 580 грн. фіктивним фірмам: ТОВ "Фірма Ольвія Продукт", ТОВ "Агротехснаб", СП "Літа ЛТД". Факт, що ці фірми були фіктивними, зафіксовано в акті КРУ від 13 липня 2004 року, висновки якого ОСОБА_3 не оскаржував. Це встановлено також перевіркою прокуратури м. Чернігова, яка винесла постанову 3 червня 2005 року, що дії ОСОБА_3 лише формально містять склад злочину, передбачений ст. 365 КК України. Автор публікації досліджував моральні аспекти придбання ОСОБА_3 квартири, її переобладнання, євроремонт, купівлі побутової техніки, меблів, придбання дорогого автомобіля, перерахування значних коштів фіктивним фірмам. Це все здійснювалося в 2003 році, коли був недобудований навчальний корпус інституту, відсутня їдальня, у поганому стані перебували гуртожитки, коли тривало становлення матеріально-технічної бази інституту. Витрачені інститутом кошти на облаштування квартири ОСОБА_3 ним частково відшкодовані в 2004 році, це є письмовим доказом того, що за меблі в квартиру ОСОБА_3 сплачував інститут.

Апеляційний суд на викладене уваги не звернув, не перевірив належним чином усіх доводів апеляційної скарги, не з’ясував усіх обставин справи та не дав їм правової оцінки, хоча вони мають суттєве значення для правильного вирішення справи.

Тому рішення апеляційного суду в частині спору про відшкодування моральної шкоди та визнання такими, що не відповідають дійсності та порочать гідність, честь і ділову репутацію ОСОБА_3, відомостей, а саме: " на придбання меблів та побутової техніки пішли кошти з каси інституту" "вартість придбаного автомобіля "Форд – Мендео" вдвічі більша за встановлену бюджетну межу і при придбанні автомобіля "Форд – Мендео" була переглянута встановлена бюджетна межа" "далі певні суми сплачувалися підставними фірмами нібито за пестициди, гербіциди, інші товари", залишатися без змін не може й підлягає скасуванню, а справа в цій частині спору – передачі до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу приватного підприємства "Загальнополітичне видання "Сільські вісті", газета захисту інтересів селян України", ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2007 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 13 травня 2008 року задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 13 травня 2008 року в частині відшкодування моральної шкоди та в частині залишення без змін рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2007 року про визнання такими, що не відповідають дійсності та порочать гідність, честь і ділову репутацію ОСОБА_3, відомостей, а саме: " на придбання меблів та побутової техніки пішли кошти з каси інституту", "вартість придбаного автомобіля "Форд – Мендео" вдвічі більша за встановлену бюджетну межу і при придбанні автомобіля "Форд – Мендео" була переглянута встановлена бюджетна межа", "далі певні суми сплачувалися підставними фірмами нібито за пестициди, гербіциди, інші товари", які поширені в № НОМЕР_1 газети "Сільські вісті", ПП "Загальнополітичне видання "Сільські вісті", газета захисту інтересів селян України" від ІНФОРМАЦІЯ_1 року в статті ОСОБА_4 "ІНФОРМАЦІЯ_2", скасувати, справу в цій частині передати до апеляційного суду на новий розгляд.

В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2007 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 13 травня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.