розглянувши в судовому засіданні справу за позовом кредитної спілки (далі – КС) "Самопоміч" до ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором та процентів із урахуванням індексу інфляції, трьох процентів річних та відшкодування витрат, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до КС "Самопоміч", ОСОБА_4 про визнання кредитного договору та договору застави недійсними, відшкодування шкоди й скасування державної реєстрації кредитної спілки та за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди,

У січні 2000 року КС "Самопоміч" звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення суми позики, процентів та відшкодування витрат, посилаючись на те, що 9 березня 1999 року між спілкою та відповідачкою укладено кредитний договір, за умовами якого вона одержала в позику 8 010 грн. на строк до 10 квітня 1999 року, зобов’язавшись повернути позику й сплатити проценти за користування нею в розмірі 10 % в місяць, однак своїх обов’язків за кредитним договором не виконала, суму позики не повернула і процентів не сплатила.

ОСОБА_3 пред’явила зустрічний позов і просила визнати недійсними укладені між нею та КС "Самопоміч" 9 березня 1999 року кредитний договір та договір застави, відшкодувати їй завдану майнову та моральну шкоду, скасувати державну реєстрацію КС "Самопоміч", посилаючись на те, що діяльність кредитної спілки суперечить діючому законодавству, договори вона уклала на вкрай невигідних умовах унаслідок збігу тяжких обставин, грошей вона не одержувала, неправомірними діями керівника кредитної спілки ОСОБА_4 їй завдана майнова та моральна шкода.

ОСОБА_5 також пред’явив позов про стягнення з ОСОБА_4 315 грн. на відшкодування майнової шкоди та 4 700 грн. за завдану моральну шкоду, посилаючись на те, що така шкода завдана йому неправомірними діями ОСОБА_4

КС "Самопоміч" просила стягнути з ОСОБА_3 суму позики – 8 010 грн., проценти в сумі 79 899 грн. 32 коп., 91 717 грн. 80 коп. на відшкодування інфляційних втрат і три проценти річних у сумі 18 474 грн. 61 коп., а також 2 376 грн. 76 коп. на відшкодування витрат із оплати судового збору, 0,81 грн. – поштових витрат, 192 грн. – оплати послуг нотаріуса й 144 грн. – оплати послуг універсальної біржі "Гермес".

Справа судами розглядалася неодноразово.

Останнім рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13 травня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 22 грудня 2009 року, позов КС "Самопоміч" задоволено, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 та позову ОСОБА_5 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи позов КС "Самопоміч", суд виходив із того, що ОСОБА_3 за кредитним договором від 9 березня 1999 року одержала в позику 8 010 грн. на строк до 10 квітня 1999 року, зобов’язалася сплатити 10 % у місяць за користування грошовими коштами, однак своїх обов’язків за договором не виконала, не повернула суми позики та не сплатила процентів, а тому згідно зі статтею 625 ЦК України вона зобов’язана сплатити спілці суму позики та процентів з урахуванням індексу інфляції за період із 18 липня 2001 року по 1 вересня 2008 року, а також три проценти річних від прострочених сум за цей період у розмірах, що наведені у позовній заяві КС "Самопоміч".

Проте з такими висновками суду цілком погодитися не можна.

Наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов’язання, визначені статтею 214 ЦК УРСР 1963 року, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, аналогічні визначеній статтею 625 ЦК України.

Так відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В обґрунтування позову КС "Самопоміч" навела свої розрахунки процентів за користування ОСОБА_3 позикою, а також інфляційних збитків та 3 % річних.

При цьому індекс інфляції КС "Самопоміч" застосувала до 82 555 грн. 69 коп. – суми грошових коштів, яка визначена спілкою станом на 18 липня 2001 року як заборгованість ОСОБА_3 у результаті додавання до 8 010 грн. позики 74 545 грн. 69 коп. процентів за користування нею; виходячи із зазначеної суми – 82 555 грн. 69 коп., КС "Самопоміч" нарахувала й 3 % річних.

С уд у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, прийняв без перевірки наведені КС "Самопоміч" розрахунки процентів за користування позикою, інфляційних збитків і 3 % річних, своїх розрахунків указаних сум у рішенні не навів, при цьому не встановив і не зазначив у рішенні якою є сума основного боргу ОСОБА_3, а з якої суми КС "Самопоміч" нарахувала інфляційні збитки, та не перевірив чи відповідає такий розрахунок спілки вимогам закону з огляду на те, що індекс інфляції нараховується лише на суму основного боргу.

Суд не перевірив і з додержанням вимог статті 625 ЦК України не дав оцінки також і вимозі КС "Самопоміч" про стягнення 3 % річних із урахуванням того, що укладеним між КС "Самопоміч" та ОСОБА_3 кредитним договором встановлений інший розмір процентів за користування грошима, й розраховані згідно з договором проценти судом також стягнуті на користь КС "Самопоміч", що призвело до нарахування й стягнення процентів на проценти, крім того, визначені статтею 625 ЦК України три проценти річних також нараховуються на конкретно визначену суму основного грошового зобов’язання, яке не виконане в обумовлений сторонами строк.

Також суд зазначив, що ОСОБА_3 повинна сплатити на користь КС "Самопоміч" 2 376 грн. 76 коп. на відшкодування витрат із оплати судового збору, 0,81 грн. – поштових витрат, 192 грн. – оплати послуг нотаріуса й 144 грн. – оплати послуг універсальної біржі "Гермес", однак не навів у рішенні жодного мотиву такого свого висновку, не з’ясував чи були такі витрати фактично понесені позивачем та в зв’язку з якими обставинами й відповідно в достатньому обсязі не визначився з тим чи зобов’язана саме ОСОБА_3 відшкодувати такі витрати спілки.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог статей 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні без змін. обставини й факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення в частині задоволення позову КС "Самопоміч" підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.

Судові рішення в частині відмови в задоволенні позовів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 постановлені судами з додержанням норм матеріального та процесуального права й відсутні підстави для скасування рішень у цій частині.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13 травня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 22 грудня 2009 року в частині позову кредитної спілки "Самопоміч" до ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором та процентів із урахуванням індексу інфляції, трьох процентів річних та відшкодування витрат скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.