Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" (далі – ПАТ "Універсал Банк") до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою ПАТ "Універсал Банк" на заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 червня 2009 року,

У лютому 2009 року ПАТ "Універсал Банк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зазначало, що між позивачем та ОСОБА_6 31 січня 2007 року було укладено кредитний договір, згідно з умовами якого останній отримав у позивача кредит для придбання транспортного засобу в розмірі 29 920 доларів США строком до 30 січня 2012 року зі сплатою 12% річних. З метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між сторонами було укладено договір застави, за умовам якого відповідач передав у заставу банку транспортний засіб, на придбання якого отримав кредит. Починаючи з травня 2007 року, відповідач допускав істотні порушення умов кредитного договору, у зв’язку із чим 31 жовтня 2007 року приватний нотаріус за заявою ПАТ "Універсал Банк" вчинив виконавчий напис на звернення стягнення на заставне майно - автомобіль, що перебував у заставі. Сума до стягнення на підставі виконавчого напису з урахуванням витрат на його вчинення становила 146 054 грн. 09 коп.

29 жовтня 2008 року автомобіль було продано на аукціоні за ціною 110 тис. грн., а 18 листопада 2008 року на рахунок банку, за відрахуванням комісійної винагороди, надійшло 94 600 грн., за які було придбано 14 887,56 доларів США, оскільки кредит було видано в іноземній валюті. Після погашення заначеної суми за відповідачем залишилася заборгованість за кредитним договором, у тому числі й за процентами, у сумі 14 294,31 доларів США, що за курсом НБУ станом 22 січня 2009 року становить 110 066 грн. У разі порушення строків погашення кредиту, сплати процентів за користування кредитом п. 9.1 кредитного договору визначено, що позичальник додатково сплачує банку пеню за кожний день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від невчасно сплачених сум за весь час прострочення, у зв’язку із чим відповідачу було нараховано пеню в розмірі 3,84 доларів США, що за курсом НБУ станом на 22 січня 2009 року становить 29 грн. 57 коп.

Посилаючись на те, що за відповідачем після реалізації заставленого майна залишилася заборгованість за кредитом, у тому числі й за процентами, та на ст. ст. 526, 530, 610- 612, 622- 625 ЦК України, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитом у розмірі 107 768 грн. 20 коп., заборгованість за відсотками у розмірі 2 297 грн. 99 коп. та пеню у розмірі 29 грн. 57 коп.

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 березня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 червня 2009 року, позов ПАТ "Універсал Банк" задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ "Універсал Банк" 51 454 грн. 09 коп. заборгованості за кредитним договором, вирішено питання про розподіл судових витрат; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Універсал Банк" просить скасувати ухвалені у справі рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов ПАТ "Універсал Банк" задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи частково позовні вимоги ВАТ "Універсал банк" та стягуючи з ОСОБА_6 51 454 грн. 09 коп. заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позивач самостійно обрав спосіб захисту його порушеного права шляхом звернення стягнення на заставне майно, а тому до стягнення підлягає різниця між визначеною банком сумою боргу при вчиненні нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави та отриманою від його реалізації сумою.

Однак погодитися з такими висновками не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Зобов’язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Ці підстави зазначені в ст. ст. 599, 600, 601, 604- 609 ЦК України, які не передбачають підставою припинення зобов’язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобов’язання, передбачених договором або законом, зобов’язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов’язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов’язки сторін зобов’язання.

Саме по собі звернення стягнення на заставне майно у разі, якщо сума коштів, отриманих від його реалізації, не покриває суму заборгованості за кредитом, не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ЦК України (435-15) .

Наявність виконавчого напису нотаріуса за відсутності реального виконання боржником свого зобов’язання (добровільного чи примусового) у повному обсязі не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін.

З огляду на викладене ухвалені судами рішення не можна визнати законними та обґрунтованими й вони підлягають скасуванню, а справа – передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" задовольнити частково.

Заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 червня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.