Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю "Гінеція ЛК", треті особи – ОСОБА_7, ОСОБА_8, про поновлення на роботі, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 7 жовтня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 4 березня 2010 року,

У червні 2008 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Гінеція ЛК" (далі – ТОВ "Гінеція ЛК"), треті особи – ОСОБА_7, ОСОБА_8, про поновлення на роботі. Позивачка зазначала, що була учасником та директором ТОВ "Гінеція ЛК". Рішенням зборів учасників товариства від 23 березня 2006 року її частку у статутному фонді товариства було зменшено з 50 до 29,54 % і її було виключено з числа учасників товариства та звільнено з посади директора товариства. Рішенням господарського суду Запорізької області від 24 квітня 2008 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 10 квітня 2008 року, зазначені вище рішення зборів учасників ТОВ "Гінеція ЛК" визнано незаконними. За таких обставин позивачка просила поновити її на посаді директора ТОВ "Гінеція ЛК".

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 7 жовтня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 4 березня 2010 року, позов задоволено. Поновлено ОСОБА_6 на посаді директора ТОВ "Гінеція ЛК".

У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Ухвалюючи рішення про поновлення позивачки на роботі суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що справа має розглядатися в порядку цивільного судочинства і, оскільки рішенням господарського суду, яке має преюдиційне значення, визнано незаконними рішення зборів товариства, зокрема і щодо звільнення позивачки з посади директора товариства, а причини пропуску нею строку звернення до суду є поважними, то є підстави для поновлення позивачки на роботі. При цьому суд керувався положеннями КЗпП України (322-08) .

Однак з таким висновком погодитися не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно з ч. 3 ст. 99 ЦК України члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов'язків, якщо в установчих документах не визначені підстави усунення членів виконавчого органу від виконання своїх обов'язків.

Усунення члена виконавчого органу господарського товариства від виконання обов’язків за своєю правою природою і правовими наслідками не є предметом регулювання нормами трудового права.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об’єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним. У зв’язку з цим "усунення" відповідно до ч. 3 ст. 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснювати членом його виконавчого органу в межах корпоративних відносин з товариством повноважень у сфері управлінської діяльності.

Судом установлено, що позивачка була учасником ТОВ "Гінеція ЛК". В грудні 2004 року зборами учасників товариства її було призначено директором товариства, а 23 серпня 2006 року рішенням зборів учасників товариства позивачку усунено від виконання обов’язків директора товариства.

За таких обставин суду слід було з’ясувати, чи після прийняття зборами учасників товариства рішення про призначення позивачки директором товариства з нею було укладено трудовий договір, а якщо так, то чи було передбачено умовами цього трудового договору особливі підстави його розірвання та чи відбулося після прийняття зборами учасників товариства рішення про усунення її від виконання обов’язків директора товариства розірвання трудового договору у встановленому законом та договором порядку.

Зазначені обставини мають значення для правильного вирішення справи, а тому ухвалення судом рішення без їх з’ясування та належної оцінки є передчасним.

Таким чином, судом допущено порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для справи і відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 338, п. 2 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 7 жовтня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 4 березня 2010 року скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.