У жовтні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 3 червня 2007 року в м. Луганську сталося зіткнення автомобіля "Деу-Сенс", що належить йому та під його ж керуванням, із мотоциклом "Ямаха", що належить ОСОБА_4 і яким керував ОСОБА_5, зіткнення сталося внаслідок порушення ОСОБА_5 Правил дорожнього руху, який до того ж перебував у стані алкогольного сп’яніння та не мав документів на право володіння мотоциклом, у результаті зіткнення його автомобіль пошкоджено, чим йому завдана майнова та моральна шкода.

Позивач під час розгляду справи уточнив позов і просив стягнути з відповідачів солідарно 18 780 грн. на відшкодування майнової шкоди, 2 тис. грн. за завдану моральну шкоду та 2 830 грн. на відшкодування судових витрат.

Рішенням Кам’янобрідського районного суду м. Луганська від 9 грудня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 15 березня 2010 року, позов задоволено частково, постановлено стягнути на користь позивача з ОСОБА_4 18 780 грн. на відшкодування майнової шкоди, 1 тис. грн. за завдану моральну шкоду та 2 830 грн. на відшкодування судових витрат; у задоволенні решти позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов частково й покладаючи відповідальність за завдану позивачу шкоду лише на ОСОБА_4, суд виходив із того, що ОСОБА_4 є володільцем джерела підвищеної небезпеки, оскільки за інформацією МРЕВ м. Луганська йому належить мотоцикл "Ямаха", а ОСОБА_5 3 червня 2007 року керував мотоциклом без належного оформлення свого права на таке керування.

Проте з такими висновками суду цілком погодитися не можна.

Відповідно до частин другої, третьої та четвертої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Судом установлено, що 3 червня 2007 року внаслідок порушення ОСОБА_5 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , який також перебував у стані алкогольного сп’яніння та не мав документів на право володіння мотоциклом, сталося зіткнення автомобіля "Деу-Сенс", що належить ОСОБА_3 та під його ж керуванням, із мотоциклом "Ямаха", що належить ОСОБА_4 і яким керував ОСОБА_5 Заперечуючи проти позову, ОСОБА_4 посилався на те, що 2 червня 2007 року він продав мотоцикл ОСОБА_5, про що вони склали відповідні розписки, ОСОБА_5 зобов’язався оформити своє право власності на транспортний засіб у п’ятиденний строк, однак не встиг вчинити такі дії й 3 червня 2007 року, керуючи мотоциклом, допустив зіткнення з автомобілем позивача, тому саме ОСОБА_5 й зобов’язаний відшкодувати завдану ОСОБА_3 шкоду.

Факт купівлі мотоцикла у ОСОБА_4 2 червня 2007 року ОСОБА_5 не заперечував.

С уд у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, доводів ОСОБА_4 із огляду на пояснення ОСОБА_5 належним чином не перевірив і поставився до них критично, однак у рішенні не навів достатніх мотивів для такого висновку, а також не встановив і не зазначив у рішенні яким чином ОСОБА_5 заволодів мотоциклом "Ямаха" й чи було таке його заволодіння правомірним, у разі неправомірності заволодіння ОСОБА_5 мотоциклом чи сприяла цьому недбалість власника мотоцикла, а відтак у достатньому обсязі не визначився з особою чи особами, які за статтею 1187 ЦК України відповідальні за завдану позивачу шкоду.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог статей 303, 315 ЦПК України у достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини й факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Кам’янобрідського районного суду м. Луганська від 9 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 15 березня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.