Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,

Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) "Квіза-Трейд", третя особа – ОСОБА_4, про захист гідності та честі, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди,

У липні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 1 грудня 2008 року керуюча торгівельним підприємством № 51 "Велика кишеня" ОСОБА_4, яка є посадовою особою ТОВ "Квіза-Трейд", направила на адресу її, позивачки, місця роботи – Спеціалізованої медико-санітарної частини № 9 прохання, в якому викладено недостовірну інформацію про неї, яка ганьбить її честь, гідність та ділову репутацію, розповсюдженням посадовою особою відповідача недостовірної інформації їй завдана моральна шкода.

Позивачка просила зобов’язати відповідача спростувати недостовірну інформацію, розповсюджену в проханні від 1 грудня 2008 року, стягнути з відповідача 5 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 2 листопада 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18 березня 2010 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив із того, що згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк, крім того, відповідно до статті 47-1 Закону України "Про інформацію" не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості оціночні судження.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна з наступних підстав.

Відповідно до частин першої та третьої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

У контексті статті 277 ЦК України негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка порушує право особи на повагу до її гідності, честі чи ділової репутації.

Згідно положень статті 40 Конституції України та з урахуванням висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003 (v008p710-03) , усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. У випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову про спростування недостовірної інформації, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, а не поширення недостовірної інформації.

Разом із тим звернення має бути адресоване органу державної влади, органу місцевого самоврядування та посадовій і службовій особам цих органів, що компетентні розглянути таке звернення. Наявність у зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і це звернення було викликано не наміром виконати свій громадський обов’язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України.

Судом установлено, що 1 грудня 2008 року керуючою торгівельним підприємством № 51 "Велика кишеня" ОСОБА_4 на адресу місця роботи позивачки на ім’я начальника Спеціалізованої медико-санітарної частини № 9 направлено прохання, в якому викладена наступна інформація: "ОСОБА_3 27 листопада 2008 року в робочий час здійснювала покупки в супермаркеті "Велика кишеня", а 28 листопада 2008 року прийшла отримувати пояснення щодо купленого товару разом із лікарем ОСОБА_5, їй було надано відповіді на всі питання та принесено вибачення, співробітники магазину поводилися коректно, але після цього ОСОБА_3 все таки зателефонувала на телефон "гарячої лінії" ТОВ "Квіза-Трейд". Після відвідування магазину ОСОБА_3 проводила серед працівників лікарні збори з приводу магазинів, якості обслуговування та знижок у них, ОСОБА_3 постійно шукає приводів для конфліктів, причому займається цим у робочий час, заважаючи працювати іншим, її знають у багатьох магазинах міста як людину конфліктну та неврівноважену."

Установивши зазначені факти, суд у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув, пояснень позивачки належним чином не перевірив, у достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин, не встановив та не зазначив у рішенні чи мали місце факти, викладені в зверненні керуючої торгівельним підприємством № 51 "Велика кишеня" ОСОБА_4, чи були підстави для її звернення саме до керівника позивачки – начальника Спеціалізованої медико-санітарної частини № 9 із заявою, змістом якої є конкретна інформація про позивачку, в якій стверджується про порушення нею трудової дисципліни та про її неетичну поведінку, чи компетентний керівник Спеціалізованої медико-санітарної частини № 9 перевіряти таку інформацію та надавати безпосередньо керуючій торгівельним підприємством № 51 "Велика кишеня" відповідь за результатами перевірки, чи не містило звернення ОСОБА_4 завідомо неправдивих відомостей про ОСОБА_3, яким наміром було викликане звернення керуючої торгівельним підприємством до керівника установи, в якій працює фізична особа, що лише здійснювала покупки в магазині, й передчасно дійшов до висновку про звільнення відповідача від передбаченої законом відповідальності за поширення його працівником недостовірної інформації про фізичну особу.

Апеляційний суд у порушення вимог статей 303, 315 ЦПК України у достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини й факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 2 листопада 2009 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 18 березня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.