Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Мазурка В.А.,

Лященко Н.П., Перепічая В.С., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за аліментами та неустойки (пені) за касаційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 9 вересня 2008 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 22 грудня 2008 року,

У квітні 2007 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за аліментами за період з 15 січня 2004 року до 15 квітня 2007 року в сумі 7 800 грн. та неустойки (пені) у розмірі 1% за кожен день прострочення, посилаючись на те, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 2 квітня 2004 року з ОСОБА_4 на її користь стягнуто аліменти на утримання дочки, ОСОБА_5, на час її навчання, але не довше ніж до 30 травня 2008 року, у сумі 200 грн. щомісяця, починаючи з 15 січня 2004 року. Але ОСОБА_4 ухиляється від сплати аліментів, унаслідок чого утворилася заборгованість за аліментами в сумі 7 800 грн.

ОСОБА_3 просила стягнути з ОСОБА_4 зазначену заборгованість і неустойку (пеню), а всього 8 520 грн.

Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 9 вересня 2008 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 22 грудня 2008 року заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 9 вересня 2008 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки (пені) скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовну вимогу задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 неустойку (пеню) у розмірі 2 184 грн., судовий збір - 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 30 грн..

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.

Згідно з п. 2 розділу ХІІІ Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом (2453-17) .

У зв'язку із цим касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає розгляду за правилами ЦПК України (1618-15) зі змінами та доповненнями, внесеними законами України до 7 липня 2010 року.

Касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 щодо стягнення неустойки (пені), апеляційний суд визначив її загальну суму, виходячи тільки з кількості днів у місяці, за який не проводилось стягнення.

Однак з такими висновком суду повністю погодитись не можна.

Згідно зі ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

При ухваленні рішення апеляційний суд не врахував, що аліменти призначаються та повинні сплачуватися щомісяця, неустойка нараховується на щомісячну заборгованість від суми несплачених аліментів за кожен день за весь час прострочення по день добровільного погашення боргу або на момент стягнення .

Визначаючи розмір пені за прострочення сплати аліментів, наприклад за лютий 2004 року року, суд повинен був вирахувати загальну кількість днів з початку прострочення ( 1 березня 2004 року) до дня ухвалення рішення ( 22 грудня 2008 року) – 1816 днів х 1% х 200 грн. = 3632 грн.

Крім того, застосовуючи норму ст. 258 ЦК України до спірних правовідносин, апеляційний суд не врахував, що згідно із ч. 1 ст. 20 СК України до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 72, ч. 2 ст. 129, ч. 3 ст. 138, ч. 3 ст. 139 цього Кодексу, а відтак на правовідносини, які регулюються ст. 196 СК України, не поширюється дія норм ЦК України (435-15) про позовну давність.

Не можна погодитися також із судовими рішеннями в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за аліментами.

Відповідно до ст. 194 СК України заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку передбаченому ст. 199 цього Кодексу - до досягнення нею двадцяти трьох років.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін у цій частині, апеляційний суд помилково послався на те, що заборгованість за аліментами в ОСОБА_4 виникла на стадії виконання судового рішення про стягнення аліментів.

Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду апеляційної інстанції не може залишатися в силі й підлягає скасуванню, а справа – передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 9 вересня 2008 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 22 грудня 2008 року задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 22 грудня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.