Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до комунального підприємства "Венолар" (далі – КП "Венолар") про стягнення середньої заробітку за час затримки розрахунку за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 1 грудня 2009 року,

У січні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 19 лютого 2004 року працював на посаді слюсаря-водопровідника в КП "Венолар" та 30 червня 2008 року був звільнений за п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України (322-08) ) за угодою сторін. На час звільнення заборгованість із заробітної плати склала 6 237 грн. 02 коп. Оскільки остаточний розрахунок було проведено лише 11 березня 2009 року, ОСОБА_6 просив стягнути з КП "Венолар" на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 11 180 грн. 70 коп.

Рішенням Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 27 липня 2009 року позов задоволено: стягнуто з КП "Венолар" на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 11 180 грн. 70 коп.

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 1 грудня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_6 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 1 грудня 2009 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 2 розд. XIII "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453–VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.

У зв’язку із цим справа підлягає розгляду за правилами ЦПК України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року № 2453 – VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) .

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний виходив із того, що ОСОБА_6 без поважних причин пропустив строк на звернення до суду за вирішенням трудового спору, з клопотанням про поновлення цього строку не звертався.

З висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна з таких підстав.

За положеннями ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно із ч. 1 ст. 117 цього Кодексу в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Судом установлено, що ОСОБА_6 працював на посаді слюсаря-водопровідника в КП "Венолар" з 19 лютого 2004 року та був звільнений з роботи 30 червня 2008 року на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін. На час звільнення заборгованість підприємства із заробітної плати перед ОСОБА_6 становила 6 тис. 237 грн. 02 коп. Судовим наказом Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 8 вересня 2008 року вказана сума боргу була стягнута на користь ОСОБА_6 Постановою державного виконавця від 26 червня 2009 року закінчено виконавче провадження з примусового виконання зазначеного судового наказу у зв’язку виплатою 11 березня 2009 року з аборгованості в повному обсязі.

У п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" (v0013700-99) роз’яснено, що непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку .

Ураховуючи те, що ОСОБА_6 з указаним позовом звернувся до суду 21 січня 2009 року, тобто до проведення остаточного розрахунку із заробітної плати, висновок апеляційного суду про пропущення ним тримісячного строку на звернення до суду є помилковим.

Оскільки апеляційний суд помилково скасував рішення районного суду, ухвалене згідно із законом, рішення апеляційного суду відповідно до ст. 339 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 1 грудня 2009 року скасувати, залишити в силі рішення Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 27 липня 2009 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.