Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовами ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, Асоціації "Юридична група "Верітас" про визнання третейської угоди недійсною за касаційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 9 квітня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 2 вересня 2009 року,

ОСОБА_7 та ОСОБА_6 звернулися до суду із зазначеними позовами, посилаючись на те, що вони були власниками частини нежилого приміщення НОМЕР_1, що розташоване на АДРЕСА_1. Іншими співвласниками цього приміщення були ОСОБА_9 та ОСОБА_8

У листопаді 2007 року вони випадково дізналися, що рішеннями постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Юридична група "Верітас" від 3 листопада 2006 року та від 4 листопада 2006 року задоволено позови ОСОБА_8 до них: визнано дійсними укладені між ними й ОСОБА_8 договори купівлі-продажу належних їм частин указаного нежилого приміщення, визнано за ОСОБА_8 право власності на зазначені частини приміщення.

Вважаючи, що намірів відчужувати належні їм частини спірного майна вони не мали, зазначених договорів не укладали, про розгляд таких справ у постійно діючому Третейському суді при Асоціації "Юридична група "Верітас" не знали, третейські угоди та заяви про визнання позовів не підписували, позивачі з урахуванням уточнень своїх вимог просили визнати третейські угоди недійсними.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська вказані позовні вимоги об'єднано в одне провадження.

Рішенням того ж суду від 9 квітня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 2 вересня 2009 року, у задоволенні позовів відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_7 та ОСОБА_6 посилаються на неповне з'ясування судами обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, які суди вважали встановленими; невідповідність висновків судів обставинам справи; порушення норм процесуального права; неправильне застосування судами норм матеріального права; незастосування закону, який підлягав застосуванню, і порушують питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення, покладення судових витрат на ОСОБА_8

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав .

Відмовляючи в задоволенні позовів, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із недоведеності позивачами своїх вимог, оскільки згідно з висновком експерта від 17 грудня 2008 року встановити, якою особою виконані підписи в третейських угодах, не є можливим.

Проте повністю з такими висновками судів погодитися не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із чч. 4, 7 ст. 12 Закону України від 11 травня 2004 року № 1701-IV "Про третейські суди" третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.

Отже, за змістом наведеного в разі недодержання встановлених ст. 12 указаного Закону правил, зокрема щодо підписання сторонами третейської угоди чи іншого способу фіксації угоди, третейська угода є недійсною.

Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів і висновків експертів.

Згідно із ч. 3 ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі й щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 143 ЦПК України встановлено, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Як роз'яснено в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" (v0008700-97) , проведення експертизи в суді повинно здійснюватися з додержанням правил, передбачених положеннями ЦПК України (1618-15) . При цьому суд виконує такі дії: з'ясовує обставини, що мають значення для дачі експертного висновку; пропонує учасникам судового розгляду письмово подати питання, які вони бажають порушити перед експертами; оголошує ці питання, а також питання, запропоновані судом; заслуховує думки учасників судового розгляду з приводу поданих питань; у нарадчій кімнаті обмірковує всі питання, виключає ті з них, що виходять за межі компетенції експерта або не стосуються предмета доказування, формулює питання, які він порушує перед експертом з власної ініціативи, остаточно визначає коло питань, що виносяться на вирішення експертизи, і виносить ухвалу (постанову) про її призначення; оголошує в судовому засіданні ухвалу (постанову) про призначення експертизи і вручає її експертові тощо.

Пунктом 1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки матеріалів та призначення судових експертиз, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року № 53/5 (z0705-98) , передбачено можливість у виняткових випадках, коли оригінали досліджуваних документів не можуть бути представленими експертові, проведення експертизи за фотознімками та іншими копіями документа, приєднаними до справи у встановленому законом порядку. Про проведення експертизи за такими матеріалами має бути вказано у постанові (ухвалі) про її призначення. Почеркознавчі дослідження за копіями об'єктів дослідження можуть бути проведені лише після вирішення експертами в галузі технічного дослідження документів питання про відсутність монтажу.

Судами встановлено, що рішеннями постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Юридична група "Верітас" від 3 листопада 2006 року та від 4 листопада 2006 року задоволено позови ОСОБА_8 до ОСОБА_7 та ОСОБА_6: визнано дійсними укладені між ОСОБА_7 й ОСОБА_8 та між ОСОБА_6 і ОСОБА_8 договори купівлі-продажу належних позивачам частин спірного нежилого приміщення; визнано за ОСОБА_8 право власності на 29/100 частин приміщення, що належали ОСОБА_7, та 13/100 частин приміщення, що належали ОСОБА_6

Зазначені спори були передані на розгляд третейського суду на підставі третейських угод, укладених 1 листопада 2006 року між ОСОБА_8 і ОСОБА_7 та 2 листопада 2006 року між ОСОБА_8 і ОСОБА_6

Згідно з показаннями свідка та постановою про відмову в порушенні кримінальної справи Ленінського РВВС ЛМУ УМВС України в Луганській області від 8 травня 2008 року третейські справи за зазначеними позовами були викрадені невідомими особами з автомобіля судді вказаного третейського суду.

Відповідно до висновку експерта науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру управління внутрішніх справ України в Луганській області від 17 грудня 2008 року, складеного за результатами експертизи, проведеної на підставі ухвали про призначення експертизи в іншій справі, а саме: за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання договору дійсним і визнання права власності на нерухоме майно, підписи від імені ОСОБА_7 та ОСОБА_6, зображення яких розташовано в електрофотографічній копії третейських угод виконано не ОСОБА_7 і ОСОБА_6, а іншою особою. Разом із тим, установити ким, ОСОБА_10, ОСОБА_6 або іншою особою, виконано підписи в оригіналах третейських угод немає можливості, оскільки надані на дослідження копії документів можуть бути результатом технічної підробки.

У березні 2009 року для з'ясування обставин, що мають значення для справи й потребують спеціальних знань, і з метою підтвердження вказаних у позовній заяві обставин щодо виконання підпису в третейській угоді іншою особою, а не нею, ОСОБА_7 звернулася до суду із заявою про проведення експертизи (а.с. 72).

Проте суди в порушення ст. ст. 213, 214 ЦПК України не з'ясували обставини, на які позивачі посилалися як на підставу своїх вимог; не врахували заяву про призначення експертизи та не вирішили в установленому законодавством порядку питання про призначення в даній справі експертизи, зокрема: про відсутність монтажу в копіях третейських угод, а потім про виконання підпису тією особою, від імені якої підписано третейську угоду, або іншою особою, хоча ці питання можуть бути вирішені відповідною експертизою та мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, оскаржувані в касаційному порядку судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, указані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи.

За таких обставин зазначені судові рішення підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 9 квітня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 2 вересня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.