Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Пересувна механізована колонна № 19" до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, треті особи: ОСОБА_11, виконавчий комітет Васильківської міської ради Київської області, про виселення з гуртожитку, за зустрічним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до відкритого акціонерного товариства "Пересувна механізована колонна № 19" та ОСОБА_11 про визнання права на користування житловим приміщенням в гуртожитку та визнання ордеру недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2009 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 10 березня 2010 року,

У грудні 2007 року ВАТ "ПМК № 19" звернулось із позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про виселення з гуртожитку та стягнення заборгованості по сплаті комунальних послуг. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що гуртожиток, розташований за адресою: АДРЕСА_2, знаходиться на балансі ВАТ "ПМК № 19". Відповідачі були поселені у гуртожиток на підставі ордеру № 21 від 21 листопада 1984 року, виданого на підставі спільного рішення адміністрації та профкому "ПМК № 19" від 23 листопада 1984 року. У зв’язку з розподілом кімнат у сімейному гуртожитку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2, ОСОБА_6 на склад сім’ї з чотирьох осіб виділено кімнату № 24, що підтверджується спільним рішенням адміністрації та профкому "ПМК 19" від 25 січня 1988 року. Спільним рішенням адміністрації та профкому "ПМК № 19" від 19 лютого 2002 року відповідачу ОСОБА_6 на склад сім’ї з п’яти осіб надана двокімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, при цьому їх не знято з квартирного обліку. На даний час ніхто з відповідачів у гуртожитку не зареєстрований. З червня 2003 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 в рівних частках належить ОСОБА_6 та ОСОБА_7. На підставі наказу ВАТ "ПМК № 19" № 39 – к від 28 серпня 2008 року ОСОБА_6 звільнено за власним бажанням. Отже, відповідачі безпідставно займають житло у гуртожитку. Ураховуючи викладене, ВАТ "ПМК № 19" просить задовольнити їх позовні вимоги та виселити ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з кімнат № 24, 25, 28 у гуртожитку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2, а також стягнути 5 998 (п’ять тисяч дев’ятсот дев’яносто вісім) грн. 85 коп. у рахунок оплати заборгованості по сплаті комунальних послуг.

У процесі розгляду справи ВАТ "ПМК № 19" змінило предмет позову та просило виселити ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення.

ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 звернулись із зустрічним позовом до ВАТ "ПМК № 19", ОСОБА_11 про визнання права на користування житловим приміщенням в гуртожитку та визнання ордеру недійсним. Обґрунтовуючи свої вимоги позивачі зазначили, що кімнати у гуртожитку вони займають на законних підставах, квартира, яку вони отримали не забезпечує їх житлом у повному обсязі з урахуванням усіх необхідних санітарних норм, а також у зв’язку з отриманням квартири вони не зняті з черги на отримання житла. Крім того, 20 червня 2008 року ВАТ "ПМК № 19" видало ордер № 39 на заселення ОСОБА_11 у кімнату № 28 у гуртожитку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2, якою користуються позивачі за зустрічним позовом.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 10 березня 2010 року, позовні вимоги ВАТ "ПМК № 19" задоволено. Виселено ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з кімнат № 24, 25, 28 у гуртожитку ВАТ "ПМК № 19", що розташоване за адресою: АДРЕСА_2. Позовні вимоги ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 задоволено частково. Визнано недійсним та скасовано ордер серії "А" № 39 від 20 червня 2008 року виданий ВАТ "ПМК № 19" на зайняття ОСОБА_11 кімнати № 28 в гуртожитку ВАТ "ПМК № 19", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 просять скасувати ухвалені у справі судові рішення, а провадження у справі закрити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до пункту 2 Розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) № 2453 – VI від 7 липня 2010 року касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом (2453-17) .

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального Кодексу України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) № 2453 – VI від 7 липня 2010 року.

Відповідно до частини другої статті 128 ЖК України, статті 129 ЖК України жила площа надається в гуртожитку за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації та відповідного профспілкового комітету. Єдиною підставою для вселення на надану жилу площу є ордер, виданий на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку.

Ордер видається лише на вільну жилу площу (пункт 10 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року № 208).

Установлено, що ОСОБА_11 надано ордер № 39 від 20 червня 2008 року, виданий на підставі рішення адміністрації ВАТ "ПМК № 19" від 20 червня 2008 року № 39, на зайняття кімнати № 28 в гуртожитку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2.

Проте, на час прийняття рішення ВАТ "ПМК № 19" про надання ОСОБА_11 кімнати № 28 у гуртожитку, вказана кімната не була вільна.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та визнаючи недійсним і скасовуючи ордер серії "А" № 39 від 20 червня 2008 року виданий ВАТ "ПМК № 19" на зайняття ОСОБА_11 кімнати № 28 в гуртожитку ВАТ "ПМК № 19", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив з того, що оскільки приміщення, на яке видано ордер, не було вільне, то і були відсутні правові підстави для його видачі.

Відповідно до частини 1 статті 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або вирішені ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зі статтею 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами першої та апеляційної інстанцій досліджено обставини справи повно, зібраним доказам дана оцінка.

Доводи скарги висновків суду не спростовують.

Рішення судів в частині часткового задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та визнання недійсним і скасування ордеру серії "А" № 39 від 20 червня 2008 року, виданого ВАТ "ПМК № 19" на зайняття ОСОБА_11 кімнати № 28 в гуртожитку ВАТ "ПМК № 19", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни або скасування в цій частині не встановлено.

Проте, не можна погодитись з рішеннями судів в частині виселення ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 з кімнат № 24, 25, 28 у гуртожитку ВАТ "ПМК № 19", що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, та відмови у зустрічному позові ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання за ними права користування спірними житловими приміщеннями.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Виселяючи ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 з кімнат у гуртожитку без надання іншого жилого приміщення та відмовляючи їм у задоволенні їх зустрічного позову про визнання права користування спірним житлом, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_6 був поселений у гуртожиток у зв’язку з перебуванням у трудових відносинах з ВАТ "ПМК № 19". Оскільки 26 серпня 2008 року він звільнився за власним бажанням без поважних причин, то він підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення на підставі частини другої статті 132 ЖК України. ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 є тимчасовими жильцями, а тому також підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення, оскільки з часу одержання наймачем у порядку поліпшення житлових умов іншого жилого приміщення і його заселення, договір найму попереднього жилого приміщення вважається розірваним. Таким чином, правові підстави для подальшого проживання ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 в спірних кімнатах гуртожитку відсутні.

Однак, відповідно до пункту 41 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року № 208 з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення не може бути виселено осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм жилу площу в гуртожитку, не менш як десять років.

Установлено, що ОСОБА_6 з 17 серпня 1983 року по 26 серпня 2008 року перебував у трудових відносинах з ВАТ "ПМК № 19" (а.с. 27 т.1).

У зв’язку з роботою у ПМК – 19 21 листопада 1984 року йому надано ордер на заселення разом з членами сім’ї у кімнату № 24 у гуртожитку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2.

У зв’язку з розподілом кімнат у сімейному гуртожитку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2, ОСОБА_6 на склад сім’ї чотири особи виділено кімнату № 24, що підтверджується спільним рішенням адміністрації та профкому "ПМК 19" від 25 січня 1988 року.

Вирішуючи спір судом першої інстанції не звернуто увагу, що ОСОБА_6 разом з членами його сім’ї було поселено у гуртожиток у зв’язку з перебуванням останнього з ПМК – 19 у трудових відносинах, а також те, що ОСОБА_6 працював на підприємстві більше 10 років.

Установлено, що на підставі спільного рішення адміністрації та профкому "ПМК № 19" від 19 лютого 2002 року ОСОБА_6 на склад сім’ї з п’яти осіб надана двокімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, при цьому їх не знято з квартирного обліку.

В окремих випадках у порядку тимчасового поліпшення житлових умов громадян, їм може бути надане жиле приміщення, яке не відповідає вимогам, які повинні дотримуватись при наданні жилих приміщень, зі збереженням відповідно права перебування на обліку та в списках першочерговиків чи в списку поза черговиків (пункт 54 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року № 470 (470-84-п) ).

При цьому громадяни (в тому числі тимчасово відсутні), відносно яких прийнято рішення про надання жилого приміщення, дають письмове зобов’язання про звільнення займаного жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду чи в будинку житлово – будівельного кооперативу, як зазначено у пункті 64 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року № 470 (470-84-п) .

Судом не з’ясовано чи давав ОСОБА_6 разом з членами своєї сім’ї письмове зобов’язання про звільнення кімнат у гуртожитку у зв’язку з отриманням ним квартири.

Крім того, установлено, що ОСОБА_6 разом з членами своєї сім’ї замає кімнати № 24, 25, 28 у гуртожитку ВАТ "ПМК № 19", що розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Проте, судом не з’ясовано у зв’язку з чим та на якій правовій підставі він займає кімнати № 25, 28 у гуртожитку.

Користування жилим приміщенням, як зазначено у частині першій статті 61 ЖК України, здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Договір найму жилого приміщення укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення.

Суду слід з’ясувати питання укладення договору найму житла, яке ОСОБА_6 отримав у зв’язку з поліпшенням житлових умов, хто з членів сім’ї ОСОБА_6 переселився до наданої двокімнатної квартири та уклав договір найму житла.

Отже, судом не з’ясовано всі обставини справи, не досліджено докази та не надано їм оцінки.

З’ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив рішення суду без змін.

Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції в частині виселення ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 з кімнат № 24, 25, 28 у гуртожитку ВАТ "ПМК № 19", що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, та відмови у зустрічному позові ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання за ними права користування спірними житловими приміщеннями, підлягають скасуванню, а справа в цій частині направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 задовольнити частково.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2009 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 10 березня 2010 року в частині виселення ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 з кімнат № 24, 25, 28 у гуртожитку ВАТ "ПМК № 19", що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, та відмови у зустрічному позові ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання за ними права користування спірними житловими приміщеннями скасувати, а справу в цій частині направити до суду першої інстанції для розгляду іншим суддею.

В решті рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2009 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 10 березня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.