Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства "Луцьке ремонтно-транспортне підприємство" про визнання недійсним договору оренди землі за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Луцьке ремонтно-транспортне підприємство" (далі – ВАТ "Луцьке РТП") на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 серпня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 3 грудня 2008 року,

У березні 2008 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 6 вересня 2004 року вона уклала з ВАТ "Луцьке РТП" договір оренди земельної ділянки площею 2, 39 га. Договір із боку ВАТ "Луцьке РТП" підписаний особою, яка не уповноважена на його підписання; не відповідає вимогам Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року № 220 (220-2004-п) , оскільки не пройшов державної реєстрації та в ньому відсутні істотні умови договору оренди землі. ОСОБА_6 Просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 2, 39 га, укладений 6 вересня 2004 року між нею та ВАТ "Луцьке РТП".

рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 серпня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 3 грудня 2008 року, позов задоволено: поновлено ОСОБА_6 строк на звернення до суду з указаним позовом; визнано недійсним договір оренди землі, укладений 6 вересня 2004 року між ОСОБА_6 та ВАТ "Луцьке РТП". Вирішено питання про судові витрати.

ВАТ "Луцьке РТП" звернулося до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 серпня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 3 грудня 2008 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до п. 2 розд. XIII "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453–VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.

У зв’язку із цим справа підлягає розгляду за правилами ЦПК України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року № 2453 – VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) .

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що укладений сторонами договір оренди земельної ділянки не містить установлених ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотних умов договору оренди землі; не зареєстрований у встановленому законом порядку, що є підставою для визнання договору недійсним; з боку ВАТ "Луцьке РТП" підписаний не уповноваженою на те особою.

З таким висновком суду повністю погодитися не можна.

За положеннями ч. 1 ст. 20 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі підлягає державній реєстрації і на підставі ч. 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України, ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України та ст. 18 Закону України "Про оренду землі" є укладеним з моменту його державної реєстрації .

Порядок державної реєстрації договорів оренди землі затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073 (2073-98-п) , а відповідно до Указу Президента України від 17 лютого 2003 року № 134/2003 "Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі у складі державного земельного кадастру" (134/2003) , який у силу ст. 106 Конституції України є обов’язковим до виконання на території України, на Державний комітет України по земельних ресурсах покладено обов’язок щодо здійснення у складі державного земельного кадастру реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди земельних ділянок.

Судом установлено, що державна реєстрація договору оренди земельної ділянки, підписаного 6 вересня 2004 року між ОСОБА_6 та ВАТ "Луцьке РТП", не відбулася. Указаний договір у державному підприємстві "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" не зареєстрований. Сторони ці обставини не оспорюють.

Таким чином, договір є неукладеним.

Відповідно до змісту ст. 215 ЦК України та роз’яснень, наданих у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) , недійсним може бути визнано лише укладений договір . У разі, якщо на виконання юридично ще не укладеного договору стороною передчасно передано майно, між сторонами виникають правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (ст.ст. 1212- 1215 ЦК України).

Суд на зазначене уваги не звернув та ухвалив рішення про визнання договору недійсним із порушенням норм матеріального права, що відповідно до ст. 341 ЦПК України є підставою для його скасування й ухвалення нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст. ст. 336, 341, ч. 2 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Луцьке ремонтно-транспортне підприємство" задовольнити.

рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 серпня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 3 грудня 2008 року скасувати й ухвалити нове рішення.

У позові ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства "Луцьке ремонтно-транспортне підприємство" про визнання недійсним договору оренди землі відмовити.

рішення оскарженню не підлягає.