Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуенерго" до ОСОБА_6 про стягнення боргу за касаційною скаргою комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуенерго" (далі – КП "ТМ Ізмаїлтеплокомуенерго") на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 28 жовтня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 6 квітня 2010 року,

У серпні 2008 року КП "ТМ Ізмаїлтеплокомуенерго" звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що внаслідок несплати ОСОБА_6 вартості наданих послуг із централізованого опалення та обслуговування внутрішньобудинкових мереж утворилася заборгованість, і просило стягнути з ОСОБА_6 борг у розмірі 1 250 грн. 82 коп. за надані послуги із централізованого опалення та 25 грн. 50 коп. за обслуговування внутрішньобудинкових мереж.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 28 жовтня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 6 квітня 2010 року, у задоволенні позову відмовлено.

У червні 2010 року КП "ТМ Ізмаїлтеплокомуенерго" звернулося до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 28 жовтня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 6 квітня 2010 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідно до п. 2 розд. XIII "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453–VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.

У зв’язку із цим справа підлягає розгляду за правилами ЦПК України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року № 2453 – VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) .

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_6 не користується послугами КП "ТМ Ізмаїлтеплокомуенерго" із централізованого теплопостачання з листопада 2005 року, оскільки здійснила відключення квартири від системи централізованого опалення; КП "ТМ Ізмаїлтеплокомуенерго" звернулося до суду із зазначеним позовом 27 серпня 2008 року, тобто з порушенням установленого ст. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності.

З висновком суду повністю погодитись не можна з таких підстав.

За положеннями ч. 1 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Суд може відмовити в захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень чч. 2-5 ст. 13 цього Кодексу ( ч. 3 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (630-2005-п) , споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення (далі – ЦО) та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж ЦО та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж ЦО та постачання гарячої води забороняється.

Судом установлено, що ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_1. Договір між нею та КП "ТМ Ізмаїлтеплокомуенерго" про надання послуг із ЦО не укладався. За даними теплових мереж станом на 1 серпня 2008 року їй нараховано борг за надані послуги з ЦО в розмірі 1 250 грн. 82 коп. за період з листопада 2004 року до червня 2006 року та 25 грн. 50 коп. за обслуговування внутрішньобудинкових теплових мереж за період з 1 лютого 2005 року до 1 липня 2006 року . 12 листопада 2005 року ОСОБА_6 здійснила самовільне відключення квартири від системи ЦО, про що повідомила КП "ТМ Ізмаїлтеплокомуенерго". Рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 5 жовтня 2006 року № 923 будинок, в якому мешкає ОСОБА_6, з 1 липня 2006 року відключений від системи ЦО у зв’язку з консервацією котельної. До суду з позовом КП "ТМ Ізмаїлтеплокомуенерго" звернулося 28 серпня 2008 року .

З’ясувавши, що ОСОБА_6 не дотримано передбачений законом порядок відключення квартири від мережі ЦО, суд у порушення вимог матеріального права дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про стягнення боргу за надані послуги з 12 листопада 2005 року.

Крім того, суд першої інстанції неправильно застосував правила позовної давності.

Так, згідно зі ст. ст. 256, 257, ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Ураховуючи, що позов до суду КП "ТМ Ізмаїлтеплокомуенерго" подало 27 серпня 2008 року, висновок суду про те, що не підлягає задоволенню вимога про сплату боргу за теплопостачання з 27 серпня 2005 року до 1 липня 2006 року, коли будинок № 125 по вул. Нахімова в м. Ізмаїлі був відключений від системи ЦО за рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради, є передчасним.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України достатньою мірою не перевірив доводів апеляційної скарги і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки судом порушені норми матеріального права й неправильно застосовані норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" задовольнити частково.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 28 жовтня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 6 квітня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.