Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора Зарічного району м. Сум в інтересах Українського державного підприємства поштового зв’язку "Укрпошта" (далі – УДППЗ "Укрпошта") в особі Сумської дирекції УДППЗ "Укрпошта" до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Сумської області від 27 січня 2010 року,

У травні 2008 року прокурор Зарічного району м. Сум в інтересах УДППЗ "Укрпошта" в особі Сумської дирекції звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_6 під час перебування на посаді директора Сумської філії двічі незаконно звільнив із роботи ОСОБА_7, про що свідчать судові рішення, якими ОСОБА_7 поновлено на роботі, а із Сумської філії УПППЗ "Укрпошта" стягнуто на користь ОСОБА_7 середній заробіток за час вимушеного прогулу, моральну шкоду, судові витрати на загальну суму 22 133 грн. 48 коп. Після уточнення позовних вимог прокурор просив стягнути з ОСОБА_6 на користь Сумської дирекції УДППЗ "Укрпошта" суми, стягнуті за судовими рішеннями з підприємства на користь ОСОБА_7, у розмірі 22 133 грн. 48 коп. та витрати, які підприємство понесло у зв’язку з обов’язковими відрахуваннями з присуджених коштів на загальну суму 27 552 грн. 93 коп.

Рішенням Зарічного районного суду м. Сум від 29 жовтня 2009 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь УДППЗ "Укрпошта" в особі Сумської дирекції матеріальну шкоду в розмірі 8 335 грн. 98 коп., у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 27 січня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_6 на користь УДППЗ "Укрпошта" матеріальну шкоду в розмірі 6 тис. грн. Вирішено питання про судові витрати.

ОСОБА_6 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить змінити рішення апеляційного суду Сумської області від 27 січня 2010 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 2 розд. XIII "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453–VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.

У зв’язку із цим справа підлягає розгляду за правилами ЦПК України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року № 2453–VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) .

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд виходив із того, що строк на звернення прокурора до суду підлягає поновленню, а розмір відшкодування ОСОБА_6 заподіяної підприємству шкоди має бути в межах його середнього заробітку.

З висновком апеляційного суду не можна погодитись із таких підстав.

За положеннями ст. 237 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України (322-08) ) суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Відповідно до чч. 3, 4 ст. 233 цього Кодексу для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди. Встановлений ч. 3 цієї статті строк застосовується і при зверненні до суду вищестоящого органу або прокурора.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" (v0014700-92) роз’яснено, що право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством, організацією, установою сум третій особі і з цього ж часу обчислюється строк на пред'явлення регресного позову.

За положеннями ст. 234 КЗпП України річний строк може бути поновлений судом у разі його пропуску з поважних причин.

Судом установлено, що наказом генерального директора УДППЗ "Укрпошта" від 4 липня 2005 року № 156/к ОСОБА_6 було призначено на посаду директора Сумської дирекції УДППЗ "Укрпошта" на підставі контракту терміном до 4 липня 2006 року. Додатковою угодою термін дії контракту продовжено до 19 грудня 2006 року. Наказом від 18 грудня 2006 року дію контракту з ОСОБА_6 припинено у зв’язку із закінченням терміну його дії, ОСОБА_6 звільнено з 19 грудня 2006 року.

За час перебування на вказаній посаді ОСОБА_6 наказами від 16 квітня 2006 року № 29-к та від 30 листопада 2006 року № 134-к двічі звільнив із роботи начальника Роменського вузла поштового зв’язку ОСОБА_7

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 25 липня 2006 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 22 серпня 2006 року, визнано незаконним наказ від 16 квітня 2006 року № 29-к про звільнення ОСОБА_7; поновлено ОСОБА_7 на роботі; стягнуто із Сумської дирекції УДППЗ "Укрпошта" на користь ОСОБА_7 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 4 731 грн. 15 коп., на відшкодування моральної шкоди 100 грн. і витрати на правову допомогу в розмірі 1 400 грн. Указані суми були виплачені ОСОБА_7 у серпні та листопаді 2006 року .

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 11 червня 2007 року визнано незаконним наказ ОСОБА_6 від 30 листопада 2006 року №134-к про звільнення ОСОБА_7; змінено формулювання причини звільнення; стягнуто із Сумської дирекції УДППЗ "Укрпошта" на користь ОСОБА_7 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 8 335 грн. 98 коп., на відшкодування моральної шкоди 1 тис. грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 5 тис. грн.; стягнуто з ОСОБА_6 на користь Сумської дирекції УДППЗ "Укрпошта" шкоду, заподіяну оплатою працівникові часу вимушеного прогулу, у розмірі 8 335 грн. 98 коп. Рішенням апеляційного суду Сумської області від 28 серпня 2007 року рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 11 червня 2007 року скасовано в частині стягнення коштів із ОСОБА_6 на користь Сумської дирекції УДППЗ "Укрпошта" та залишено позов ОСОБА_7 у цій частині без розгляду. Належні за рішенням суду суми були виплачені ОСОБА_7 у вересні 2007 року.

З регресним позовом до суду прокурор звернувся в травні 2008 року.

Ураховуючи викладене, висновок апеляційного суду про те, що прокурор пропустив строк на звернення до суду про стягнення першої виплати з поважних причин, оскільки ОСОБА_6 до грудня 2006 року працював керівником підприємства, а прокурор про шкоду дізнався лише в травні 2008 року, є передчасним.

Крім того, апеляційний суд неправильно застосував до спірних правовідносин правила п. 2 ч. 1 ст. 133 КЗпП України, яким передбачено обмежену матеріальну відповідальність керівника підприємства за шкоду, заподіяну підприємству зайвими грошовими виплатами, оскільки відповідальність службових осіб за шкоду, заподіяну підприємству незаконним звільненням працівника, передбачена спеціальною нормою.

Так, відповідно до п. 8 ст. 134 КЗпП України та п. 6 указаної постанови Пленуму Верховного Суду України обов'язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству в зв'язку з оплатою незаконно звільненому працівникові часу вимушеного прогулу, покладається на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення здійснено з порушенням закону. За цією нормою матеріальну відповідальність на винну службову особу покладається в повному розмірі шкоди.

Проте у порушення вимог матеріального права апеляційний суд одночасно застосував до спірних правовідносин норми п. 2 ч. 1 ст. 133 КЗпП України та п. 8 ст. 134 цього Кодексу.

Крім того, як роз’яснено в п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) , у мотивувальній частині рішення слід наводити розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

Усупереч цьому висновок апеляційного суду про те, що загальний розмір спричиненої ОСОБА_6 шкоди становить 16 618 грн.18 коп. є необгрунтованим та незрозумілим.

Таким чином, апеляційним судом неправильно застосовані норми матеріального права й допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, а тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Сумської області від 27 січня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.