розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до держави Україна в особі Державного казначейства України, прокуратури Чернівецької області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності та незаконним обранням запобіжного заходу за касаційними скаргами Державного казначейства України та старшого прокурора відділу представництва інтересів громадян та держави у судах прокуратури Чернівецької області на рішення апеляційного суду Чернівецької області від 2 червня 2010 року,

У листопаді 2009 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 звернулись до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 21 лютого 2004 року відносно них слідчим прокуратури Чернівецької області була порушена кримінальна справа за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, 25 квітня 2004 року обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд і в цей же день пред’явлено обвинувачення у вчиненні ними злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України. Постановою слідчого прокуратури Чернівецької області від 27 листопада 2006 року кримінальна справа відносно позивачів закрита за недоведеністю їхньої участі у вчиненні злочинів. Досудове та судове слідство відносно позивачів продовжувалось два роки і дев’ять місяців, у зв’язку з чим їм була завдано моральної шкоди. Просили стягнути з Державного казначейства України на їхню користь по 150 тис грн. кожному на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 8 квітня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивачів по 100 тис. грн. кожному на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності та незаконним обранням запобіжного заходу. Зобов’язано Державне казначейство України списати в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України зазначені грошові кошти та зарахувати їх на рахунки ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 У решті позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 2 червня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким стягнуто з Державного казначейства України на користь позивачів по 50 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

У касаційних скаргах Державне казначейство України та старший прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави у судах прокуратури Чернівецької області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять рішення апеляційного суду скасувати й ухвалити нове рішення, яке відповідало б чинному законодавству.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Зокрема, доводи касаційної скарги Державного казначейства України про те, що суд безпідставно стягнув моральну шкоду з Державного казначейства України, а не з держави, не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого рішення.

Так, позов пред’явлений до держави Україна в особі Державного казначейства України та вирішений на підставі Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" (266/94-ВР) , що свідчить про задоволення позову за рахунок держави. Разом з тим спірні питання щодо виконання судового рішення можуть бути вирішені в порядку розділу VI ЦПК України (1618-15) .

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов’язкового скасування судового рішення.

Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судове рішення без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги Державного казначейства України та старшого прокурора відділу представництва інтересів громадян та держави у судах прокуратури Чернівецької області відхилити.