Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гуменюка В.І.,

суддів: Данчука В.Г., Луспеника Д.Д.,-

розглянувши справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

У грудні 2007 року ОСОБА_2 звернулась із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 20 вересня 2007 року між нею та відповідачем укладено договір на виготовлення кухонних меблів. На виконання умов договору ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 900 (дев’ятсот) доларів США з метою виготовлення і придбання кухонних меблів і електроприладів. Вартість робіт з матеріалами встановлена у розмірі 5 900 (п’ять тисяч дев’ятсот) грн. Відповідач ОСОБА_3 частково виконав замовлення, однак якість роботи позивача не задовольняє. Ураховуючи викладене, ОСОБА_2 просила задовольнити її позовні вимоги та стягнути 500 (п’ятсот) доларів США у рахунок відшкодування матеріального збитку, 3 000 (три тисячі) грн. у рахунок виплати різниці між вартістю кухні, які повинен був виконати ОСОБА_3 і вартістю кухні, яку вона придбала, 409 (чотириста дев’ять) грн. у рахунок відшкодування шкоди завданої пошкодженням плитки, 5 000 (п’ять тисяч) грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди та судові витрати.

Рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 лютого 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3 850 (три тисячі вісімсот п’ятдесят) грн., що еквівалентно 500 (п’ятсот) доларів США, у рахунок повернення отриманих коштів, 409 (чотириста дев’ять) грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 3 000 (три тисячі) грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, 2 874 (дві тисячі вісімсот сімдесят чотири) грн. у рахунок оплати судових витрат. В решті позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 201 (двісті одна) грн. у рахунок оплати судового збору та 30 (тридцять) грн. у рахунок оплати витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 6 квітня 2009 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 лютого 2009 року залишено без розгляду.

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 17 листопада 2009 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 лютого 2009 року задоволено частково. Рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 лютого 2009 року скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3 850 (три тисячі вісімсот п’ятдесят) грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 3 000 (три тисячі) у рахунок відшкодування моральної шкоди та 2 874 (дві тисячі вісімсот сімдесят чотири) грн. 91 коп. у рахунок оплати судових витрат. В решті позову відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від13 квітня 2010 року в рішенні Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 17 листопада 2009 року виправлено помилки, виключивши із мотивувальної його частини твердження такого змісту: "Колегія суддів визнає, що в результаті неналежного виконання відповідачем договору ОСОБА_2 було завдано моральної шкоди, яка виразилася в незручностях у зв’язку з тривалою неможливістю користуватися кухнею, у той час як позивачка та її син перебувають на диспансерному обліку з хронічними хворобами шлунково-кишкового тракту, що вимагає частого, систематичного, повноцінного харчування; докладанні зусиль для пошуку нових фахівців для виготовлення нових меблів, розшуку відповідача для повернення грошей тощо. Відповідно до частини першої статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті. Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) (зі змінами від 25 травня 2001року № 5) передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за обґрунтоване стягнення з відповідача 3 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу. За таких обставин рішення Алуштинського міського суду АРК від 19.02.2009 року підлягає скасуванню в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріального збитку в розмірі 409 грн., а в решті рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до вимог матеріального і процесуального права, є законним та обґрунтованим і підстав до його скасування нема". Це ж рішення апеляційного суду доповнено наступним: "Не відповідає вимогам чинного законодавства стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 моральної шкоди. Відповідно до роз’яснень, що містяться в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 1995 р. № 4 (v0004700-95) (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 р. № 5 (v0005700-01) ) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право па її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями 7, 440 Цивільного кодексу Української PCP (1540-06) та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад, cт. 49 Закону "Про інформацію" (2657-12) , cт. 44 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (3792-12) ); про порушення зобов’язнь, які підпадають під дію Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) чи інших законів, що регулюють такі зобов’язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Так, правовідносини, що склалися між сторонами, а саме договір на виготовлення кухонних меблів, регулюються положеннями Глави 61 Цивільного кодексу України (435-15) , а також Законом України "Про захист прав споживачів" (1023-12) . Проте, п. 5 cт. 4 зазначеного Закону передбачає, що споживач має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров’я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством. Але таких обставин, що неналежна якість виконаних робіт загрожувала життю та здоров’ю ОСОБА_2, ані судом першої інстанції, ані апеляційним судом не встановлено, у зв’язку з чим підстави для стягнення моральної шкоди на користь позивачки відсутні. За таких обставин рішення Алуштинського міського суду АРК від 19.02.2009 року не можна визнати законним і обґрунтованим, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи і судом неправильно застосовані норми матеріального права, що відповідно до вимог cт. 309 ЦПК України (1618-15) є підставою для скасування рішення з ухваленням по справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2В.". Резолютивну частину цього ж рішення викладено в такій редакції: "Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Алуштинського міського суду АРК від 19.02.2009 року скасувати і ухвалити по справі нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3 850 (три тисячі вісімсот п’ятдесят) грн. матеріальної шкоди та судові витрати в розмірі 2 874 (дві тисячі вісімсот сімдесят чотири) грн. 91 коп. В решті позову відмовити. Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати - судовий збір у розмірі 48 (сорок вісім) грн. 50 коп. і витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) грн. Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту набрання ним законної сили". Виконавчий лист, виданий на підставі рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 17 листопада 2009 року, відкликано.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 6 квітня 2009 року, а справу направити до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до пункту 2 Розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) № 2453 – VI від 7 липня 2010 року касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального Кодексу України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) № 2453 – VI від 7 липня 2010 року.

Згідно вимог частини 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

За правилами статті 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ухвалу суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм процесуального права. Доводи скарги висновків суду не спростовують. Підстав для її скасування не встановлено.

Керуючись статтями 332, 342, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 6 квітня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.