Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гуменюка В.І.,

суддів: Балюка М.І., Луспеника Д.Д.,

Данчука В.Г., Мазурка В.А.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства "БМ Банк" (далі – ВАТ "БМ Банк") до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 14 серпня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 2 лютого 2010 року,

У червні 2009 року ВАТ "БМ Банк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що між ними 6 травня 2008 року було укладено кредитний договір № 490/060508, за умовами якого товариство надало ОСОБА_3 200 тис. доларів США строком до 4 травня 2018 року зі сплатою 14 % річних.

ВАТ "БМ Банк" умови договору виконало та надало зазначені в договорі кошти, однак ОСОБА_3 умови договору належним чином не виконує і станом на 2 червня 2009 рік заборгованість за договором становить 215 709, 60 доларів США, з них: 1 834, 86 доларів США – прострочена заборгованість по кредиту; 198 165,14 доларів США – строкова заборгованість; 2 488,89 доларів США – строкова заборгованість за процентами; 12 677,77 доларів США – прострочена заборгованість за процентами та 542,94 доларів США пені.

ВАТ "БМ Банк" просило позовні вимоги задовольнити та стягнути заборгованість та судові витрати з ОСОБА_3

Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 14 серпня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 2 лютого 2010 року, позовні вимоги ВАТ "БМ Банк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ВАТ "БМ Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 641 657 грн. 91 коп., вирішено питання про судові витрати у справі.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з п. 2 розділу ХІІІ Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом (2453-17) .

У зв'язку із цим касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає розгляду за правилами ЦПК України (1618-15) зі змінами та доповненнями, внесеними законами України до 7 липня 2010 року.

Касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ВАТ "БМ Банк" суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_3 не виконано умови кредитного договору, а тому заборгованість має бути стягнута в повному обсязі.

Проте з таким висновком погодитися не можна.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження та примусового виконання рішень інших органів. Відповідно до ст. 3 зазначеного Закону одним із виконавчих документів є виконавчий напис нотаріуса, який підлягає примусовому виконанню державною виконавчою службою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог банку ОСОБА_3 указував на те, що між ним та банком 6 травня 2008 року було укладено договір іпотеки № 490/060508 для забезпечення виконання його зобов’язань за кредитним договором. Згідно з виконавчим написом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу № 1130 від 22 червня 2009 року звернуто стягнення на майно, указане в договорі іпотеки. Постановою відділу державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції від 2 липня 2009 року відкрито виконавче провадження за виконавчим написом № 1130 від 22 червня 2009 року. 10 липня 2009 року описано чотири земельні ділянки, накладено на них арешт та проведено їх експертну оцінку. Тому ОСОБА_3 вважав, що порушене право банку було частково захищено в спосіб, який банк обрав, а стягнення такої ж суми повторно за рішенням суду не ґрунтується на законі.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції зазначених вимог закону не врахував та не звернув уваги на те, що банк обрав спосіб захисту своїх цивільних прав через нотаріуса, не з’ясував чи виконано виконавчий напис та яка сума заборгованості ОСОБА_3 становить перед банком після цього.

Отже судом не з’ясовано всіх обставин справи та не надано їм належної правової оцінки, хоча їх з’ясування має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив рішення без змін.

З урахуванням викладеного судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, тому вони як постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 14 серпня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 2 лютого 2010 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.