Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, закритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа" (далі – ЗАТ "Українська страхова компанія "Княжа") про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 12 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 16 липня 2009 року,

У грудні 2007 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Зазначали, що 3 жовтня 2007 року на автотрасі Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя сталося зіткнення автомобіля AUDI-80, номерний знак НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_6, під керуванням ОСОБА_7 та автомобіля НОМЕР_2, НОМЕР_3, що належить відповідачу ОСОБА_8, під його керуванням. У результаті зіткнення автомобіль AUDI-80 отримав технічні пошкодження, унаслідок чого їм, позивачам, завдана матеріальна та моральна шкода. Вартість відновлювального ремонту відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження складає 16 739 грн. 68 коп.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_6, ОСОБА_7 просили стягнути з відповідача на їхню користь по 8 369 грн. 84 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 500 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу, 380 грн. – на проведення автотоварознавчого дослідження та на користь ОСОБА_7 5 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди

Ухвалою Глобинського районного суду Полтавської області від 25 січня 2008 року до участі у справі в якості відповідача було залучено ЗАТ "Українська страхова компанія "Княжа".

У подальшому позивачі доповнили позовні вимоги й, посилаючись на те, що автомобіль марки AUDI-80, номерний знак НОМЕР_1, є спільною сумісною власністю подружжя, просили стягнути із ЗАТ "Українська страхова компанія "Княжа" на їхню користь по 7 703 грн. 59 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та на користь ОСОБА_7 2 550 грн. на відшкодування моральної шкоди, стягнути з ОСОБА_8 9 036 грн. 09 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 510 грн. – суму франшизи та на користь ОСОБА_7 2 450 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 12 травня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 16 липня 2009 року, позов задоволено частково: стягнуто із ЗАТ "Українська страхова компанія "Княжа" на користь позивачів по 3 851 грн. 79 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та по 487 грн. 30 коп. на відшкодування судових витрат; стягнуто з ОСОБА_8 на користь позивачів по 4 773 грн. 05 коп., по 759 грн. на відшкодування судових витрат і на користь ОСОБА_7 2 450 грн. на відшкодування моральної шкоди.

У касаційній скарзі ОСОБА_8 просить ухвалені у справі судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального й порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Статтею 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з вимогами ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Ухвалюючи рішення та задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що вина відповідача ОСОБА_8 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди доведена, порушення ним Правил дорожнього руху (1306-2001-п) знаходяться в причинному зв’язку зі спричиненням шкоди позивачам; доводи відповідача не знайшли свого підтвердження й спростовуються матеріалами справи.

Такий висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, під час встановлення зазначених фактів судом не були порушені норми цивільного процесуального законодавства й правильно застосовані норми матеріального права.

Проте, стягуючи з ОСОБА_8 матеріальну шкоду в зазначеному розмірі, суд не врахував вимог п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі – Закон), відповідно до якого страховик при настанні страхового випадку відшкодовує у встановленому цим Законом (1961-15) порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи відповідно до лімітів відповідальності страховика.

Статтею 9 цього Закону передбачено, що страховик зобов’язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування в межах обов’язкового ліміту відповідальності страховика, що становить 25 500 грн. на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну потерпілих, яке не може перевищувати розміру прямого збитку.

Судом установлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_8 як власника наземного транспортного засобу застрахована в ЗАТ "Українська страхова компанія "Княжа".

Однак, покладаючи на відповідача ОСОБА_8 обов’язок відшкодувати матеріальну шкоду позивачам, суд не врахував вищезазначених вимог Закону, ст. 988 ЦК України та всупереч вимогам ст. ст. 212- 215 ЦПК України неповно з’ясував усі обставини справи; не дослідив договір страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу з ЗАТ "Українська страхова компанія "Княжа"; належним чином не з’ясував хто й в якому розмірі повинен відшкодовувати відповідачам завдану шкоду.

Крім того, суд узагалі не вмотивував та не обґрунтував свого висновку щодо розміру відшкодування моральної шкоди.

За таких обставин, коли судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права та допущені порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, і ці порушення не були усунені судом апеляційної інстанції, судові рішення відповідно до ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити частково.

Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 12 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 16 липня 2009 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.