Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" (далі – ДП "ВК "Краснолиманська") про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Донецької області від 15 лютого 2010 року,

29 вересня 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 3 серпня 2009 року його було звільнено з роботи з ДП "ВК "Краснолиманська" за власним бажанням, але трудова книжка не видана. Просив стягнути з ДП "ВК "Краснолиманська" на його користь середній заробіток за час затримки трудової книжки в сумі 4 940 грн. 04 коп.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 17 листопада 2009 року позов задоволено частково: стягнуто з ДП "ВК "Краснолиманська" на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки за період з 4 серпня 2009 року до 20 жовтня 2009 року в сумі 4 528 грн. 70 коп., вирішено питання про судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 15 лютого 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_6 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду Донецької області від 15 лютого 2010 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно із п. 2 розділу XIII Закону України від 7 липня 2010 року № 2453 – VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.

У зв’язку з цим касаційна скарга ОСОБА_6 підлягає розгляду за правилами ЦПК України (1618-15) із змінами і доповненнями, внесеними законами України до 7 липня 2010 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що ДП "ВК "Краснолиманська" видало трудову книжку ОСОБА_6 у день звільнення – 20 жовтня 2009 року, докази затримки видачі трудової книжки відсутні.

З таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.

За положенням ст. ст. 38, 47 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України (322-08) ) працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Судом установлено, що ОСОБА_6 з 9 лютого 2009 року працював на ДП "ВК "Краснолиманська". 16 липня 2009 року він подав заяву про звільнення з підприємства за власним бажанням, яку 20 липня 2009 року було погоджено керівництвом підприємства з покладенням на нього обов’язку відпрацювати 14 днів, останнім днем роботи визначено 3 серпня 2009 року (а. с. 8). Призначений до звільнення час ОСОБА_6 відпрацював, на звільненні наполягав. Станом на час звернення до суду трудова книжка йому видана не була. Наказом від 20 жовтня 2009 року № 2388 ОСОБА_6 було звільнено з роботи з 3 серпня 2009 року за ст. 38 КЗпП України. У трудовій книжці на підставі цього наказу зроблено відповідний запис із зазначенням дня звільнення з ДП "ВК "Краснолиманська" - 3 серпня 2009 року. У книзі обліку руху трудових книжок зроблено запис про те, що ОСОБА_6 отримав трудову книжку 20 жовтня 2009 року.

Оскільки ст. 47 КЗпП України покладає на власника обов’язок в день звільнення, який є останнім днем роботи і який зазначається в заяві про звільнення та трудовій книжці як день звільнення, видати працівникові належним чином оформлену трудову книжку, висновок апеляційного суду про те, що ДП "ВК "Краснолиманська" вчасно видало трудову книжку ОСОБА_6 не грунтується на вимогах закону й установлених обставинах справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 235 КЗпП України в разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позову про стягнення з ДП "ВК "Краснолиманська" на користь ОСОБА_6 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 4 серпня 2009 року до 20 жовтня 2009 року – дня фактичної видачі трудової книжки - є законним та обгрунтованим.

Ураховуючи те, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі помилково скасованого рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України 2004 року, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 15 лютого 2010 року скасувати, залишити в силі рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 17 листопада 2009 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.