Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа – відкрите акціонерне товариство Банк "Фінанси та кредит", про визнання права власності на спадкове майно за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 7 липня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 24 грудня 2009 року,

У жовтні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його бабуся – ОСОБА_8, після чого відкрилася спадщина у вигляді АДРЕСА_1, а також вкладів у відкритому акціонерному товаристві Банку "Фінанси та Кредит".

Згідно із заповітом від 11 березня 2008 року ОСОБА_8 вказану квартиру заповіла йому. Спадщину він прийняв у встановленому порядку, подавши заяву до нотаріальної контори.

Під час оформлення спадщини він дізнався, що на зазначені вклади ОСОБА_8 зробила розпорядження банку на ім'я працівника цього банку - ОСОБА_7

Вважаючи, що ОСОБА_8 не мала намірів оформлювати таке розпорядження на сторонню особу та підпис на розпорядженні не належить його бабусі, позивач просив визнати розпорядження банку недійсним.

У подальшому ОСОБА_6 уточнив підстави позову та свої вимоги. Посилаючись на положення ст. 1228 ЦК України, ст. 46 Закону України "Про банки і банківську діяльність" і вважаючи, що за наявності спадкоємця власника рахунку, яким він є, розпорядження банку не породжує будь-яких юридичних прав, позивач просив визнати за ним право власності на зазначені вклади з нарахованими відсотками, що знаходяться у відкритому акціонерному товаристві Банку "Фінанси та Кредит", в порядку спадкування за законом.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 7 липня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 24 грудня 2009 року, позов задоволено в повному обсязі; знято арешт з вкладів з відсотками зі скасуванням ухвали Київського районного суду м. Одеси про накладення арешту на вклади з відсотками.

В обгрунтування касаційної скарги ОСОБА_7 посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ставить питання про скасування судових рішень та закриття провадження в справі.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідно до ч. 2 ст. 1228 ЦК України право на вклад входить до складу спадщини, оскільки єдиним спадкоємцем за законом є позивач, то лише він має право на вклади як спадкоємець за законом.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 ст. 1228 ЦК України встановлено, що вкладник має право розпорядитися правом на вклад у банку (фінансовій установі) на випадок своєї смерті, склавши заповіт або зробивши відповідне розпорядження банку (фінансовій установі).

Згідно з ч. 2 ст. 1228 ЦК України право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним.

Отже, ч. 1 указаної статті встановлює два можливих види вираження волі спадкодавця-вкладника: заповіт, спеціальне розпорядження банківській установі. Тобто, якщо спадкодавець зробив розпорядження банківській установі або застереження щодо вкладу в загальному заповіті, то вклад переходить у власність особи, вказаної в розпорядженні чи заповіті. Свідоцтво про право на спадщину на грошовий вклад видається спадкоємцям за законом на загальних підставах лише в разі, якщо розпорядження банку чи застереження у заповіті не було.

Положення про те, що право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним, визначає, що порядок і умови переходу прав на вклад відповідають звичайній процедурі спадкування; до оформлення права на такий вклад у порядку спадкування застосовується режим оформлення спадщини; право на частину вкладу можуть отримати й спадкоємці за правом на обов'язкову частку, якщо такі є.

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_8 (а.с. 73), після чого відкрилася спадщина у вигляді АДРЕСА_1, а також вкладів у відкритому акціонерному товаристві Банку "Фінанси та Кредит".

Згідно із заповітом від 11 березня 2008 року ОСОБА_8 вказану квартиру заповіла ОСОБА_6 (а.с. 78)

Відповідно до заповідальних розпоряджень від 24 квітня 2007 року, 11 липня 2007 року ОСОБА_8 заповіла зазначені вклади ОСОБА_7 (а.с. 95, 96)

В установлений законодавством строк ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подали до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини (а.с. 71, 72).

Проте суди на викладене належної уваги не звернули; у порушення ст. 213 ЦПК України неправильно застосували положення ч. 2 ст. 1228 ЦК України; не застосували до спірних правовідносин чч. 1, 3 ст. 1228 ЦК України; не врахували наявність розпоряджень банку, зроблених ОСОБА_8 на ім'я відповідачки, яка в установлений строк звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин оскаржувані в касаційному порядку судові рішення підлягають скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 7 липня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 24 грудня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.