розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа – комунальне підприємство "Черкаське обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації", про зміну розміру ідеальних часток у праві спільної часткової власності на будинок,

У грудні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що згідно з договором дарування від 7 лютого 2003 року він одержав у власність 51/100 частину АДРЕСА_1 згодом у межах фундаменту його частини будинку він добудував другий поверх і збудував сарай, у зв’язку з чим змінився розмір його та ОСОБА_4 ідеальних часток у праві власності на будинок, однак відповідач безпідставно відмовляється погодити зміну розміру часток.

Під час розгляду справи позивач уточнив позов і просив змінити розмір часток у праві спільної власності на АДРЕСА_1 й визначити його частку в праві власності в розмірі 9/10 частин будинку, яку складають житлова прибудова літ. А*-ІІ, сарай літ. Ж, навіс літ. З, вимощення літ. І, огорожа №№ 5,6,7,8,10,11, визначити частку ОСОБА_4 в розмірі 1/10 частини будинку, яку складають житловий будинок літ. А-І, прибудова літ. а, а2, а3, сарай літ. Б, погріб літ. В, огорожа №№ 1,2,3,9, а також зобов’язати комунальне підприємство "Черкаське обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації" провести державну реєстрацію права власності.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 6 листопада 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного Черкаської області від 24 грудня 2009 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд виходив із того, що за договором дарування від 7 лютого 2003 року позивач став власником 51/100 частини АДРЕСА_1, рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 червня 2008 року за ним визнано право власності на самочинно збудоване ним нерухоме майно – житлову прибудову літ. А*-ІІ та сарай літ. Ж,, його частка у праві власності збільшилася, а тому відповідно до статті 357 ЦК України слід змінити розмір часток сторін у праві власності на будинок.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до частини першої статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно з частиною третьою статті 357 ЦК України співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

Разом із тим частиною четвертою цієї статті передбачено, що співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

Таким чином збільшення частки співвласника у праві спільної часткової власності можливе лише за сукупності певних умов, а саме в тому разі, якщо один із співвласників зробив поліпшення майна власним коштом, такі поліпшення не можна відокремити, й вони зроблені за згодою всіх співвласників.

При цьому з огляду на положення частини четвертої статті 357 ЦК України співвласник житлового будинку, який із додержанням установленого законом порядку та за власний кошт зробив добудову (прибудову) до будинку, але без згоди інших співвласників цього будинку, не має права на зміну розміру часток.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_4 зазначав про необхідність застосування до спірних правовідносин положень частини четвертої статті 357 ЦК України та посилався на те, що він є власником 49/100 частин будинку, а позивач – 51/100 його частини, таким чином частки у власності між ними визначені, ОСОБА_3 зробив добудову до будинку та є її власником, але не має права вимагати зміни розміру часток співвласників.

С уд у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України на положення частини четвертої статті 357 ЦК України уваги не звернув, пояснень відповідача не перевірив, у достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, не встановив та не зазначив у рішенні які частки у праві власності на АДРЕСА_1 мають позивач та відповідач, чи був додержаний позивачем установлений законом порядок проведення добудови (прибудови) та чи давав ОСОБА_4 згоду ОСОБА_3 на проведення ним відповідної добудови (прибудови) до будинку, а тому передчасно задовольнив позов.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог статей 303, 315 ЦПК України у достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини й факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 6 листопада 2009 року та ухвалу Апеляційного Черкаської області від 24 грудня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.