Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Левченка Є.Ф., Охрімчук Л.І.,

Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Міністерства освіти і науки України, Державного казначейства України про відшкодування майнової шкоди,

У травні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він із 6 жовтня 2003 року по 25 червня 2006 року навчався у Сєвєродонецькій філії Міжрегіональної Академії управління персоналом для здобуття вищої освіти за спеціальністю "Правознавство", успішно пройшов курс навчання й рішенням Державної екзаменаційної комісії Міжрегіональної Академії управління персоналом від 25 червня 2006 року йому присвоєно кваліфікацію спеціаліста-юриста, проте в порушення вимог закону Міністерство освіти і науки України своєчасно не видало йому диплом про освіту державного зразка; постановою господарського суду м. Києва від 8 червня 2007 року бездіяльність міністерства щодо невидачі Міжрегіональній Академії управління персоналом дипломів для осіб, які закінчили навчання в 2005-2006 навчальному році, визнана неправомірною, диплом державного зразка йому видано лише 10 квітня 2008 року, але за період відсутності в нього такого диплома він не міг влаштуватися на роботу за обраною професією та відповідно не одержував заробітної плати, чим йому завдана майнова шкода.

Позивач просив стягнути з відповідачів за рахунок коштів державного бюджету 27 416 грн. 80 коп. на відшкодування майнової шкоди та 8 377 грн. 21 коп. на відшкодування втрат грошових коштів унаслідок інфляції.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 червня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17 вересня 2009 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З огляду на положення статті 22 ЦК України таке відшкодування може полягати у відшкодуванні збитків у вигляді упущеної вигоди – доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Судом установлено, що ОСОБА_3 із 6 жовтня 2003 року по 25 червня 2006 року навчався в Міжрегіональній Академії управління персоналом, склав державні іспити, виконав та захистив дипломну роботу і йому було присвоєно кваліфікацію спеціаліста-юриста, однак диплом про вищу освіту державного зразка йому не було видано, оскільки Міністерство освіти і науки України не забезпечило Міжрегіональну Академію управління персоналом бланками таких дипломів, ОСОБА_3 одержав лише диплом про вищу освіту ДС № НОМЕР_1 від 30 липня 2006 року, оформлений відповідно до міжнародних вимог.

Також установлено, що постановою Господарського суду м. Києва від 8 червня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2007 року, бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо невидачі Міжрегіональній Академії управління персоналом дипломів державного зразка для осіб, які закінчили навчання в 2005-2006 навчальному році, визнані неправомірними, постановлено зобов’язати міністерство видати відповідні дипломи.

ОСОБА_3 одержав диплом спеціаліста державного зразка 10 квітня 2008 року.

З приводу працевлаштування на роботу за фахом позивач звертався безпосередньо лише до одного підприємства, до інших підприємств чи установ, а також до центру зайнятості ОСОБА_3 не звертався.

При встановлені зазначених фактів судом не було порушено норми процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив із того, що позивач не довів, що неправомірні дії Міністерства освіти і науки України, які призвели до несвоєчасного одержання ним диплому, мали наслідком неможливість його влаштування на роботу за фахом, оскільки він мав диплом про вищу освіту, оформлений відповідно до міжнародних вимог, ПП "Промтехснаб", яке відмовило ОСОБА_3 у прийнятті на роботу, не є єдиним роботодавцем у місті його проживання, а доказів звернення до центру зайнятості населення по питанню працевлаштування позивач не надав.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

За таких обставин колегія суддів визнає, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому не вбачає підстав для їх скасування.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 червня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 17 вересня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.