Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Григор’євої Л.І.,

суддів: Гуменюка В.І., Данчука В.Г.,

Луспеника Д.Д., Романюка Я.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: відділ опіки та піклування Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, Печерське районне управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві, про визнання розпорядження районної державної адміністрації та ордера на жиле приміщення недійсними за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 червня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 23 вересня 2009 року,

У березні 2006 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про визнання ордера, виданого на ім’я ОСОБА_4, недійсним, а в березні 2009 року уточнила позовні вимоги та просила також визнати недійсним розпорядження Печерської районної у місті Києві державної адміністрації від 14 червня 2006 року № 752. Позов обґрунтований тим, що з 1972 року вона мешкає в кімнаті площею 12,8 кв.м двокімнатної (комунальної) квартири АДРЕСА_1 та з 1998 року перебуває на квартирному обліку як особа, яка потребує поліпшення житлових умов, а з червня 2006 року з нею проживає її батько, який зареєстрований у квартирі та потребує догляду. Суміжна кімнату площею 20,1 кв.м, яку займала ОСОБА_7, звільнилася у квітні 2006 року у зв’язку зі смертю останньої. У силу ст. 54 ЖК України вона претендувала на цю кімнату, проте через поважні причини своєчасно не звернулась до органу місцевого самоврядування. Зазначеним вище розпорядженням було задоволено клопотання Печерського РУ ГУ МВС України у м. Києві та вказану кімнату включено до числа службових і надано дільничному інспекторові ОСОБА_4. на родину, а 19 червня 2006 року йому видано ордер.

Позивачка, вважаючи, що її житлові права порушені, оскільки під службові жилі приміщення мають виділятися окремі квартири, вона потребує поліпшення житлових умов і суміжна кімната, що звільнилась, повинна бути надана їй, просила про задоволення позову.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23 червня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 23 вересня 2009 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить ухвалені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, і ухвалити нове рішення про задоволення її позову.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого правильно погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що житлові права ОСОБА_3 порушені не були, до прийняття оскаржуваних нею документів вона не зверталася до відповідача з проханням надати їй звільнене жиле приміщення, а спірна кімната не є суміжною з тією, яку вона займає.

Зазначені висновки апеляційного суду відповідають обставинам справи й узгоджуються з нормами матеріального права.

Так, на підставі наданих суду доказів, які судом оцінені відповідно до вимог ст. ст. 58, 59, 212 ЦПК України, установлено, що кімната площею 12,8 кв.м, яку займає у двокімнатній квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_3, не є суміжною з кімнатою площею 20,1 кв.м, що звільнилась, оскільки вони мають окремі входи/виходи. У зв’язку із цим відповідно до ч. 2 ст. 54 ЖК України така кімната могла бути надана позивачці на її прохання, якого не було. Тому Печерська районна у місті Києві державна адміністрація без порушень положень ЖК України (5464-10) 14 червня 2006 року прийняла розпорядження, яким спірну кімнату включила до числа службових і надала родині ОСОБА_4. Посилання касаційної скарги на порушення вимог ст. 118 ЖК України щодо порядку включення жилих приміщень до числа службових безпідставне, оскільки законом не виключається можливість включення до числа службових однієї чи кількох кімнат у загальній квартирі.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 червня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 23 вересня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.