розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до закритого акціонерного товариства страхова компанія "ВУСО" (далі – ЗАТ СК "ВУСО"), третя особа – акціонерний комерційний банк "Укрсоцбанк", про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції, трьох процентів річних від простроченої суми, пені за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Харківської області від 7 квітня 2010 року,

У травні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 9 листопада 2007 року між нею та відповідачем був укладений договір добровільного страхування № 71456-20-02 належного їй транспортного засобу – автомобіля "SUZUKI GRAND VITARA", номерний знак НОМЕР_1. 1 листопада 2008 року її автомобіль зазнав механічних пошкоджень у результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП), про що вона повідомила ЗАТ СК "ВУСО" та на підтвердження цього 11 листопада 2008 року надала відповідні документи, а саме рахунки-фактури СТО ЗАТ "Акко Інвест" на оплату вартості деталей, що підлягали заміні, на суму 15 413 грн. 40 коп. і на оплату вартості ремонтних робіт на суму 13 078 грн. 80 коп.

Усупереч вимогам пп. 7.1.3, 7.1.4 страхова компанія на рахунки вигодонабувача – АКБ "Укрсоцбанк" – кошти для подальшого їх перерахування на розрахунковий рахунок ЗАТ "Акко Інвест" ЗАТ СК "ВУСО" перерахувала з порушенням строку, а саме: 17 грудня 2008 року в сумі 8 647 грн., 18 грудня 2008 року в сумі 10 тис. грн. та 19 грудня 2008 року в сумі 10 тис. грн. І

У зв'язку з простроченням виплати й несвоєчасним надходженням грошових коштів ремонт її автомобіля не було проведено, оскільки ціни на деталі, які підлягали заміні, істотно збільшились.

26 грудня 2008 року вона надала новий рахунок-фактуру до Харківського представництва ЗАТ СК "ВУСО", але відповідачем оплата вказаного рахунку не проведена, у зв'язку із чим вона вимушена була самостійно здійснити доплату різниці вартості деталей відповідно до рахунків-фактур від 10 листопада 2008 року та від 25 грудня 2008 року в сумі 7 361 грн. 88 коп.

Посилаючись на неналежне виконання страховиком своїх зобов’язань за договором від 9 листопада 2007 року та ст. 625 ЦК України, позивачка, уточнивши вимоги, просила стягнути з відповідача суму заборгованості з виплати страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту від 9 листопада 2007 року в розмірі 7 361 грн. 88 коп., пеню за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування в розмірі 2 739 грн. 60 коп., інфляційних втрат у розмірі 568 грн. 85 коп., три проценти річних з простроченої суми в розмірі 184 грн. 10 коп.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 9 листопада 2009 року позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивачки суму заборгованості з виплати страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № 71456-20-02 від 9 листопада 2007 року в розмірі 7 361 грн. 88 коп., пеню за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування в розмірі 2 739 грн. 60 коп., інфляційних втрат у розмірі 568 грн. 85 коп. та три проценти річних із простроченої суми в розмірі 184 грн. 10 коп.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 7 квітня 2010 року рішення районного суду змінено: скасовано в частині стягнення з ЗАТ СК "ВУСО" на користь ОСОБА_3 за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування пені в сумі 2 311 грн. 04 коп., інфляційних втрат у сумі 568 грн. 85 коп., три проценти річних із простроченої суми в розмірі 184 грн. 10 коп. і в задоволенні цих вимог відмовлено. У решті – рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду в частині ухвалення нового рішення про відмову та залишити в цій частині в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

У решті – судові рішення не оскаржуються.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, та не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційний суд розглянув справу з порушенням цієї норми, оскільки вийшов за межі доводів апеляційної скарги без відповідного обґрунтування.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, у тому числі й з передбачених ст. 625 ЦК України підстав, у зв’язку з невиплатою відповідачем коштів, пов’язаних із подорожчанням деталей на ремонт застрахованого транспортного засобу, районний суд виходив із того, що відповідач не взяв до уваги наданий йому позивачкою 26 грудня 2008 року рахунок-фактуру ЗАТ "Акко Інвест" № ХН2-0000000374 від 25 грудня 2008 року та не провів доплату до суми страхового відшкодування.

В апеляційній скарзі ЗАТ СК "ВУСО" просило скасувати рішення суду в частині стягнення коштів, пов’язаних із подорожчанням вартості деталей на ремонт транспортного засобу та нарахованих на цю суму інфляційних втрат, пені й трьох процентів річних за прострочення платежу, та відмовити в задоволенні позову в цій частині, посилаючись на те, що укладеним між сторонами договором страхування не передбачено збільшення страхового відшкодування внаслідок підвищення цін на ремонтні роботи після настання страхового випадку, визначення сум відшкодування.

Визнаючи необґрунтованими доводи апеляційної скарги про відсутність обов’язку сплати сум страхового відшкодування внаслідок підвищення вартості деталей на ремонт та визнаючи рішення про таке стягнення законним і обґрунтованим, апеляційний суд безпідставно вийшов за межі доводів апеляційної скарги, в якій не оскаржувався висновок суду про надання ОСОБА_3 відповідачу 26 грудня 2008 року розрахунку на підвищення виплат, і дійшов необґрунтованого висновку про те, що суд першої інстанції незаконно провів стягнення коштів, визначених як пеня, інфляційні втрати та проценти за прострочення додаткової суми страхового відшкодування.

На докази, які б спростовували висновок суду першої інстанції з цього питання, апеляційний суд не зіслався.

За таких обставин рішення апеляційного суду в частині скасування рішення суду першої інстанції про стягнення 2 311 грн. 04 коп. пені, 568 грн. 85 коп. інфляційних втрат та три проценти річних із простроченої суми в розмірі 184 грн. 10 коп. та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову про стягнення цих сум слід скасувати й направити справу в цій частині на новий апеляційний розгляд із підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 7 квітня 2010 року в частині скасування рішення Київського районного суду м. Харкова від 9 листопада 2009 року про стягнення 2 311 грн. 04 коп. пені, 568 грн. 85 коп. інфляційних втрат і три проценти річних із простроченої суми в розмірі 184 грн. 10 коп. та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову про стягнення цих сум скасувати. Справу в цій частині передати на новий розгляд до апеляційного суду.