розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Тернопільського районного споживчого товариства, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання недійсним статуту за касаційною скаргою Тернопільського районного споживчого товариства на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 жовтня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 13 травня 2010 року,

У квітні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що статут колективного підприємства "Коопзаготоб’єднання" (далі – КП "Коопзаготоб’єднання"), затверджений постановою правління Тернопільського районного споживчого товариства від 3 грудня 1994 року № 242, усупереч ст. 6 Закону України "Про підприємства в Україні" та ст. 8 Закону України "Про підприємництво" не зареєстрований у Тернопільській районній державній адміністрації, і просив визнати зазначений статут недійсним.

рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 жовтня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 13 травня 2010 року, позов задоволено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі Тернопільське районне споживче товариство просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким закрити провадження, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 2 розд. ХІІІ "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.

У зв’язку із цим справа підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, чинній до введення в дію Закону від 7 липня 2010 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що постановою правління Тернопільського районного споживчого товариства від 3 грудня 1991 року № 242 затверджено статут КП "Коопзаготоб’єднання", який зареєстровано в Тернопільській районній раді народних депутатів (а.с. 5-7).

рішенням Тернопільської районної ради Тернопільської області від 6 грудня 1991 року № 261 зареєстровано колективне підприємство "Коопзаготоб’єднання Тернопільського районного споживчого товариства" та внесено до державного реєстру підприємств (далі – КП "Коопзаготоб’єднання") (а.с. 72 т. 1, а.с. 94 т. 3).

21 вересня 1994 року Тернопільською районною радою народних депутатів КП "Коопзаготоб’єднання" видано свідоцтво про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності (а.с. 76).

Постановою правління Тернопільського районного споживчого товариства від 3 грудня 1994 року № 242 затверджено статут КП "Коопзаготоб’єднання", розроблений відповідно до Закону України "Про споживчу кооперацію" (2265-12) .

18 квітня 2001 року внесено зміни до статуту КП "Коопзаготоб’єднання" (а.с. 72).

Розпорядженням голови Тернопільської районної державної адміністрації від 5 грудня 2002 року № 610 КП "Коопзаготоб’єднання" ліквідовано як юридичну особу (а.с. 70).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що статут КП "Коопзаготоб’єднання" від 3 грудня 1994 року не був зареєстрований у встановленому законом порядку, що є підставою для визнання його недійсним за позовом ОСОБА_3, оскільки порушені його права.

Однак з висновком судів попередніх судових інстанцій не можна погодитись із таких підстав.

Так, відповідно до ст. 30 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач тобто є особи, між якими існує матеріально-правовий спір.

Позивачем є особа, якій належить право звернення до суду за захистом суб’єктивних прав і охоронюваних законом інтересів.

Право звернення до суду в порядку цивільного судочинства має кожна особа, права, свободи чи законні інтереси якої порушені, невизнані або оспорені (ч. 1 ст. 3 ЦПК України).

Висновок суду про порушення прав ОСОБА_3 як фізичної особи у зв’язку із затвердженням КП "Коопзаготоб’єднання" статуту товариства від 3 грудня 1994 року та про наявність у ОСОБА_3 суб’єктивного права на захист цього права в обраний ним спосіб в порядку цивільного судочинства ґрунтується на факті оспорення Тернопільським районним споживчим товариством у господарському суді Тернопільської області договору оренди нежилого приміщення від 1 червня 2001 року, укладеного приватним підприємцем ОСОБА_3 та КП "Коопзаготоб’єднання" з підстав його невідповідності положенням цього статуту (а.с. 4 т. 1).

Таким чином, як убачається з матеріалів справи, матеріально-правовий спір існував у приватного підприємця ОСОБА_3 з Тернопільським районним споживчим товариством щодо права оренди, який виник із правовідносин оренди нежилого приміщення згідно з укладеним цими сторонами договором від 1 червня 2001 року. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14 квітня 2004 року цей договір визнано недійсним із припиненням його дії з часу прийняття цієї постанови (а.с. 15 т. 1).

Підставою для визнання договору оренди недійсним з’явилась його невідповідністю вимогам п. 3.2.3 статуту товариства.

Про наявність інших правовідносин у сторін, які були б підставою порушення в суді в порядку цивільного судочинства цієї справи, ОСОБА_3 не зазначає.

Згідно із ч. 2 ст. 5 Закону України "Про споживчу кооперацію" статут є основним документом, що регулює діяльність споживчого товариства. У ньому визначається порядок вступу до товариства і виходу з нього, права та обов'язки членів товариства, порядок формування органів управління та їх компетенцію, порядок утворення майна товариства і розподілу прибутку, умови реорганізації і ліквідації товариства та інші положення, що не суперечать законодавчим актам України.

Однак ОСОБА_3 у позові не зазначав про його членство в товаристві та про покладення на нього оскаржуваним статутом певних обов’язків.

Таким чином, вбачається, що ОСОБА_3, порушивши в суді за правилами цивільного судочинства справу про визнання недійсним статуту КП "Коопзаготоб’єднання", у зазначений ним спосіб фактично намагається спростувати встановлені судовими рішеннями, ухваленими в порядку господарського судочинства обставини щодо недійсності договору оренди нежилих приміщень від 1 червня 2001 року.

Тобто заявлений позов фактично зводиться до спростування висновків рішень господарських судів щодо недійсності договору оренди від 1 червня 2001 року, укладеного приватним підприємцем ОСОБА_3 і Тернопільським районним споживчим товариством, які ґрунтувались на невідповідності дій КП "Коопзаготоб’єднання" вимогам статуту від 3 грудня 1994 року.

Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України право на звернення до суду за захистом має особа права, свободи чи інтереси якої порушено, а ОСОБА_3 не доведено факт порушення його прав, свобод чи інтересів як фізичної особи чи фізичної особи – члена споживчого товариства КП "Коопзаготоб’єднання" у зв’язку із затвердженням статуту товариства 3 грудня 1994 року, ухвалені судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, а відтак вони підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Тернопільського районного споживчого товариства задовольнити частково.

рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 жовтня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 13 травня 2010 року скасувати, ухвалити нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_3 до Тернопільського районного споживчого товариства, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання недійсним статуту відмовити.