Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання угод недійсними, за касаційною скаргою ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Одеської області від 29 липня 2009 року,

У липні 2006 року ОСОБА_6 пред’явив у суді позов до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визнання угод недійсними.

Зазначав, що з 6 червня 1998 року він перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 Під час шлюбу відповідно до договору купівлі-продажу від 14 березня 2003 року ними була придбана квартира АДРЕСА_1. На підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 18 грудня 1999 року та нотаріально посвідченого договору дарування від 22 березня 2001 року він є власником квартири АДРЕСА_2.

У 2003 році він тяжко захворів (пухлина мозку). Оскільки він не знав, які наслідки можуть бути від хвороби, 7 квітня 2003 року видав довіреність своїй дружині на розпорядження усім своїм майном від його імені.

У 2004 році йому зробили операцію, унаслідок якої він став інвалідом.

У 2006 році йому стало відомо про те, що 29 червня 2005 року дружина продала вищевказані квартири своєму батьку.

Посилаючись на те, що відповідачка, скориставшись його хворобою, потай від нього продала вказані квартири своєму батьку за заниженою ціною, без його на те згоди, на вкрай невигідних для нього умовах, від продажу квартир він гроші не отримав, позивач просив з підстав ст. 232 ЦК України визнати недійсними договори купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 та квартири АДРЕСА_1, укладені 29 червня 2005 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Київського районного суду м. Одеси від 5 березня 2009 року позов ОСОБА_6 задоволено. Визнано недійсними договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 29 червня 2005 року та договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 29 червня 2005 року, укладені між ОСОБА_7, яка діяла від імені ОСОБА_6, та ОСОБА_8 Зобов’язано ОСОБА_7 повернути ОСОБА_8 35 197 грн. Зобов’язано ОСОБА_8 повернути ОСОБА_6 спірні квартири.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 29 липня 2009 року рішення районного суду скасовано й ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_6 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно із ч. 1 ст. 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_6, апеляційний суд, з’ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач не довів у суді, що договори купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 та квартири АДРЕСА_1, були укладені 29 червня 2005 року внаслідок зловмисної домовленості між ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення апеляційного суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в скарзі доводи є необґрунтованими й правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_6 відхилити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 29 липня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.