Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, товариства садівників "Колективна праця" про захист гідності, честі, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,

У січні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, товариства садівників "Колективна праця" про захист гідності, честі, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

Зазначав, що він є членом товариства садівників "Колективна праця" і йому на праві власності належить земельна АДРЕСА_1 на території вказаного товариства садівників.

6 лютого 2006 року голова правління товариства садівників "Колективна праця" ОСОБА_7 надіслав до Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області заяву про відкликання наданого ОСОБА_6 попереднього погодження на приватизацію земель лісового фонду, в якій зазначав про те, що землі Київської лісової науково-дослідної станції, які має намір викупити ОСОБА_6, "…мають важливе функціональне значення (наявність природного джерела служить місцем забору води для всіх бажаючих громадян). Передача цих земель у власність гр. ОСОБА_6 матиме негативні наслідки не тільки для членів нашого Товариства, а й для жителів сіл Нові та Старі Петрівці, оскільки гр. ОСОБА_6 планує будівництво житла, озера, басейну на цих землях".

У червні 2006 року голова правління товариства садівників "Колективна праця" ОСОБА_7 подав до Вишгородського РВ ГУ МВС України в Київській області характеристику на нього як на члена товариства садівників "Колективна праця", в якій указав, що "…коротко можна охарактеризувати пана ОСОБА_6 як нестриману людину з брутальною поведінкою, яка впевнена в своїй безнаказанності і яка для досягнення своїх цілей, використовує наклеп, підкуп, та порушує Закони України".

Посилаючись на те, що розповсюджені ОСОБА_7 відомості принижують його гідність, честь та ділову репутацію, просив визнати відомості, викладені ОСОБА_7 у поданій до Вишгородського РВ ГУ МВС України в Київській області характеристиці на нього як на члена товариства садівників "Колективна праця", про те, що "…коротко можна охарактеризувати пана ОСОБА_6 як нестриману людину з брутальною поведінкою, яка впевнена в своїй безнаказанності і яка для досягнення своїх цілей, використовує наклеп, підкуп, та порушує Закони України" та в надісланій до Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області заяві про відкликання наданого ОСОБА_6 попереднього погодження на приватизацію земель лісового фонду, про те, що землі Київської лісової науково-дослідної станції, які має намір викупити позивач, "…мають важливе функціональне значення (наявність природного джерела служить місцем забору води для всіх бажаючих громадян). Передача цих земель у власність гр. ОСОБА_6 матиме негативні наслідки не тільки для членів нашого Товариства, а й для жителів сіл Нові та Старі Петрівці, оскільки гр. ОСОБА_6 планує будівництво житла, озера, басейну на цих землях", недостовірними;

зобов`язати ОСОБА_7 відкликати подану на ОСОБА_6 як на члена товариства садівників "Колективна праця" характеристику з Вишгородського РВ ГУ МВС України у Київській області та Вишгородського районного суду Київської області;

зобов`язати ОСОБА_7 відкликати зі Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області заяву про відкликання наданого ОСОБА_6 попереднього погодження на приватизацію земель лісового фонду № 06-02 від 6 лютого 2006 року;

зобов`язати ОСОБА_7 вибачитися перед ОСОБА_6 у письмовій формі та особисто на черговій сесії Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області та на чергових зборах товариства садівників "Колективна праця" за розповсюдження недостовірних відомостей відносно нього;

стягнути з ОСОБА_7 на його користь 50 тис. грн. завданої моральної шкоди.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 16 березня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 6 липня 2009 року, позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано відомості, що розповсюджені ОСОБА_7 і товариством садівників "Колективна праця" в характеристиці, поданій до Вишгородського РВ ГУ МВС України в Київській області, та в заяві, надісланій до Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, про те, що ОСОБА_6 є "людина, яка впевнена в своїй безнаказаності і яка, для досягнення своїх цілей, використовує наклеп, підкуп, погрози", а також "цинічні, вульгарні висловлювання до її членів, нахабність, брехливість" недостовірними.

Зобов`язано ОСОБА_7 і товариство садівників "Колективна праця" відкликати характеристику на ОСОБА_6 з Вишгородського РВ ГУ МВС України в Київській області.

Зобов`язано ОСОБА_7 і товариство садівників "Колективна праця" відкликати заяву № 06-02 від 6 лютого 2006 року із Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Зобов`язано голову товариства садівників "Колективна праця" ОСОБА_7 вибачитися від імені товариства садівників "Колективна праця" перед ОСОБА_6 у письмовій формі, а також на черговій сесії Старопетрівської сільської ради та на чергових зборах товариства садівників "Колективна праця" за розповсюдження недостовірних відомостей про ОСОБА_6

Стягнуто з товариства садівників "Колективна праця" на користь ОСОБА_6 500 грн. моральної шкоди, 1 250 грн. судового збору та 15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що відомості, викладені в характеристиці й в листі, які направлені у відповідні органи влади, принижують честь позивача, ганьблять його як людину, паплюжать його ділову репутацію, тому відповідачі повинні спростувати такі відомості шляхом відкликання характеристики та заяви, вибачитися перед позивачем і відшкодувати ОСОБА_6 моральну шкоду, завдану поширенням негативної інформації.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалені у справі судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.

Судом установлено, що ОСОБА_6 є членом товариства садівників "Колективна праця" і йому на праві власності належить земельна АДРЕСА_1 на території вказаного товариства садівників.

Рішенням членів правління товариства садівників "Колективна праця" від 30 червня 2006 року було погоджено характеристику на члена товариства ОСОБА_6 на вимогу органів внутрішніх справ.

У червні 2006 року голова правління товариства садівників "Колективна праця", ОСОБА_7, надіслав до Вишгородського РВ ГУ МВС України в Київській області зазначену характеристику, у якій вказав, що "…коротко можна охарактеризувати пана ОСОБА_6 як нестриману людину з брутальною поведінкою, яка впевнена в своїй безнаказанності і яка для досягнення своїх цілей, використовує наклеп, підкуп, та порушує Закони України".

За змістом чч. 1, 3 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, необхідно визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Відповідно до ч. 2 ст. 47-1 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.

Крім того, відповідно до пп. 9 - 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (v_001700-09) в ідповідачем у випадку поширення інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, зокрема при підписанні характеристики тощо, є юридична особа, в якій вона працює. Враховуючи, що розгляд справи може вплинути на права та обов'язки цієї особи, остання може бути залучена до участі у справі в порядку, передбаченому ст. 36 ЦПК України.

Суд першої інстанції у порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув; не визначився з характером спірних правовідносин; не з’ясував і в рішенні не зазначив, чи є інформація, висловлена в характеристиці, фактичним твердженням чи оціночним судженням; не врахував, що в ідповідачем у випадку поширення інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків є юридична особа, в якій вона працює, і не перевірив чи на момент складання та направлення характеристики до Вишгородського РВ ГУ МВС України в Київській області голова правління товариства садівників "Колективна праця", ОСОБА_7, виступав від імені товариства і виконував покладені на нього службові обов`язки.

Разом з тим, вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема, права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Відповідно до ст. ст. 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Застосовуючи такий спосіб судового захисту як вибачення перед позивачем, суд першої інстанції не врахував, що такий спосіб захисту гідності, честі та ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачений ст. ст. 16, 277 ЦК України.

Крім того, вирішуючи спір, суд першої інстанції вийшов за межі заявлених позовних вимог і визнав відомості, що розповсюджені ОСОБА_7 і товариством садівників "Колективна праця" у поданій до Вишгородського РВ ГУ МВС України в Київській області характеристиці на ОСОБА_6, як на члена товариства садівників "Колективна праця" і в направленій до Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області заяві про те, що ОСОБА_6 для досягнення своїх цілей використовує "цинічні, вульгарні висловлювання до її членів, нахабність, брехливість" недостовірними, хоча такі вимоги ОСОБА_6 не заявлялись; стягуючи із товариства садівників "Колективна праця" на користь ОСОБА_6 1 250 грн. судового збору та 15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що за правилами ст. 88 ЦПК України у разі часткового задоволення позовних вимог судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України у достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги; в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 6 липня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.