Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі – ВАТ "Державний ощадний банк України") до ОСОБА_6 про відшкодування збитків за касаційною скаргою ВАТ "Державний ощадний банк України" на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 квітня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15 вересня 2009 року,

У січні 2009 року ВАТ "Державний ощадний банк України" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про відшкодування збитків.

Зазначало, що ОСОБА_6, яка має в різних філіях ВАТ "Державний ощадний банк України" компенсаційні ощадні книжки, у порушення вимог чинного законодавства двічі отримала компенсаційні виплати в розмірі по 1 тис. грн. Просило на підставі ст. 1212 ЦК України стягнути із ОСОБА_6 безпідставно отримані кошти в розмірі 1 тис. грн.

Рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 квітня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15 вересня 2009 року, у задоволенні позову ВАТ "Державний ощадний банк України" відмовлено.

У касаційній скарзі ВАТ "Державний ощадний банк України" просить скасувати ухвалені рішення судів, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов ВАТ "Державний ощадний банк України" задовольнити.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов’язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов’язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Проте зазначені вимоги закону залишилися поза увагою суду.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що ВАТ "Державний ощадний банк України" не доведено факт того, що внаслідок отримання компенсаційних виплат ОСОБА_6 йому завдано збитків.

Однак з висновком судів не можна погодитись, оскільки суди дійшли їх із порушенням норм матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що підставами позову зазначено ст. ст. 1212, 1213 ЦК України, які регулюють відносини, що виникають у зв’язку з безпідставним отриманням майна.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї норми застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦК України). Постановою Кабінету Міністрів України від 9 січня 2008 року № 1 "Про виплату в 2008 році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, та облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, державні казначейські зобов'язання СРСР та сертифікати Ощадного банку СРСР, придбані на території Української РСР" (1-2008-п) , прийнятою відповідно до законів України: "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадянам України" (537/96-ВР) , "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , у пп. 1 п. 1 передбачено, зокрема, виплату в 2008 році установами ВАТ "Державний ощадний банк України" громадянам компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених до 2 січня 1992 року до установ Ощадного банку СРСР, у межах проіндексованих заощаджень, але не більше 1 тис. грн. на одного вкладника.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 отримала передбачену цією постановою компенсацію за двома компенсаційними ощадними вкладами.

Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення зайво отриманих грошових коштів, суди виходили з недоведеності того факту, що саме ВАТ "Державний ощадний банк України" належить право вимоги за цим позовом як потерпілій стороні.

Однак до такого висновку суди дійшли з порушенням вимог ст. ст. 10, 30, 60, 213- 215 ЦПК України, без належної перевірки доводів позивача щодо характеру виплат, змісту повноважень ВАТ "Державний ощадний банк України" при здійсненні компенсаційних виплат та порядку повернення громадянам знецінених виплат.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, як такі, що постановленні з порушенням норм матеріального та процесуального права, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ВАТ "Державний ощадний банк України" задовольнити частково.

Рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 квітня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15 вересня 2009 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.