У вересні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що в результаті недбальства й грубого порушення персоналом автостоянки по вул. Братиславській, 14-Б у м. Києві правил зберігання транспортних засобів 30 квітня 2009 року з території зазначеної автостоянки було викрадено його автомобіль, чим йому завдана майнова шкода.

Позивач просив стягнути з відповідача 117 087 грн. на відшкодування майнової шкоди.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 23 грудня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 4 березня 2010 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та передати справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив із того, що по вул. Братиславській, 14-Б у м. Києві діє майданчик для паркування, позивач не довів факту укладення між ним та відповідачем договору зберігання транспортного засобу на автостоянці, оскільки не надав суду визначених статтею 977 ЦК України доказів наявності такого договору – квитанцію, номер чи жетон, таким чином, між сторонами виникли правовідносини лише щодо надання ПП ОСОБА_4 позивачу послуг із нічного паркування транспортного засобу на майданчику для паркування по вул. Братиславській, 14-Б у м. Києві, відповідач не приймав автомобіль ОСОБА_3 на зберігання на автостоянці згідно з Правилами зберігання транспортних засобів на автостоянках, тому відсутні підстави для покладення на ПП ОСОБА_4 обов’язку по відшкодуванню шкоди позивачу.

Проте з такими висновками суду цілком погодитися не можна.

Судом установлено, що згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 11 червня 2001 року затверджено перелік платних місць паркування транспортних засобів у м. Києві, до цього переліку входить і майданчик для паркування по вул. Братиславській, 14-Б у м. Києві. Згідно з укладеним 1 серпня 2008 року між ПП ОСОБА_4 та КП "Київтранспарксервіс" договором відповідач має право експлуатувати 70 фіксованих місць для паркування транспортних засобів по вул. Братиславській, 14-Б у м. Києві, режим роботи майданчика для паркування встановлено з 22 години до 6 годин (нічне паркування).

Також установлено, що ОСОБА_3 на праві власності належить автомобіль "Фольксваген Гольф Плюс", 30 квітня 2009 року позивач виявив відсутність зазначеного автомобіля на майданчику.

Пунктом 17.2. Правил паркування транспортних засобів у м. Києві, затверджених рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 1051/1051 (ra1051023-08) (далі – Правила), передбачено, що паркування транспортних засобів – тимчасова стоянка транспортних засобів у відведених або спеціально обладнаних місцях для паркування автотранспорту без відповідальності за збереження транспортного засобу або з такою відповідальністю, якщо можливе оснащення місць для паркування необхідним обладнанням. Спеціально обладнані місця – це місця для паркування транспортних засобів, розміщені на проїжджій частині доріг чи за її межами, визначені відповідними дорожніми знаками, можуть мати дорожню розмітку, можуть бути оснащені спеціальними пристроями для контролю часу і способу паркування, сплати збору і послуг паркування, необхідним технічним обладнанням для запобігання викраденню транспортних засобів (огорожею, в'їзними та виїзними бар'єрами, шлагбаумами, приміщеннями для охоронців тощо).

Згідно з пунктом 17.3.1. цих Правил (ra1051023-08) платні місця для паркування транспортних засобів (майданчики для платного паркування) призначені для тимчасової стоянки транспортного засобу зі стягненням плати за паркування у відведених або спеціально обладнаних місцях без відповідальності за збереження транспортного засобу або з такою відповідальністю, якщо можливе оснащення місця для паркування транспортних засобів необхідним обладнанням. Організація та експлуатація місць платного паркування транспортних засобів здійснюється лише оператором або підприємствами, з якими оператор уклав відповідний договір.

Пункт 17.12.4. Правил (ra1051023-08) передбачає, що оператор:

- при необхідності реєструє транспортні засоби у журналі реєстрації з метою запобігання несплати за паркування транспортних засобів;

- при наданні місця для паркування транспортних засобів видає водіям фіскальний чек або інші платіжні документи, передбачені чинним законодавством України;

- у доступній формі доводить до водіїв транспортних засобів, які користуються місцями платного паркування транспортних засобів, Правила, а також додаткові умови (послуги) щодо користування цими місцями, якщо такі встановлюються;

- не несе відповідальності за охорону транспортних засобів, припаркованих у місцях платного паркування транспортних засобів, що ним експлуатуються, якщо це не входить у перелік додаткових послуг, що ним надаються.

Таким чином особа, яка організує роботу та експлуатує майданчики для платного паркування в м. Києві, може нести відповідальність за збереження транспортного засобу в разі оснащення місця для паркування транспортних засобів необхідним обладнанням і надання такої додаткової послуги як охорона транспортних засобів.

Згідно з частиною другою статті 977 ЦК України прийняття автотранспортного засобу на зберігання посвідчується квитанцією (номером, жетоном).

Разом із тим відсутність безпосередньо в особи передбачених частиною другою статті 977 ЦК України чи пунктом 17.12.4. Правил (ra1051023-08) платіжних документів (чека, квитанції, номера, жетона) може бути викликана різними причинами та сама по собі не свідчить про те, що автомобіль такої особи взагалі не перебував на автостоянці чи майданчику для паркування, якщо сукупність інших обставин і фактів підтверджує той факт, що відповідні платіжні документи (чек, квитанція, номер, жетон) видавалися.

В обґрунтування позову позивач, крім іншого, посилався на те, що місце, де зберігався його автомобіль, - майданчик по вул. Братиславській, 14-Б у м. Києві, який експлуатує відповідач, оснащений необхідним технічним обладнанням для збереження автомобілів, зокрема, має огорожу, в’їзні та виїзні шлагбауми, освітлення, приміщення для охоронців, а працівники відповідача ведуть журнал обліку транспортних засобів, приймають кошти за послуги, але не видають користувачам відповідних документів.

ОСОБА_3 зазначав, що його автомобіль 30 квітня 2009 року перебував на зазначеному майданчику й був викрадений із території майданчика в результаті недбальства працівників відповідача.

На підтвердження своїх доводів позивач надав відповідні докази, а також заявив клопотання про витребування у відповідача відповідних документів, які свідчать про обсяги та підстави оплати користувачами послуг майданчика для паркування, а також про витребування журналу обліку транспортних засобів на майданчику.

Суд у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України пояснень позивача та обґрунтованості його клопотань про витребування доказів належним чином не перевірив, у достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, не дав належної оцінки наданим позивачем доказам, не забезпечив йому достатнього сприяння у наданні таких доказів, погодився з тим, що між сторонами існували правовідносини з користування позивачем послугами паркування транспортного засобу на паркувальному майданчику по вул. Братиславській, 14-Б у м. Києві, однак не встановив та не зазначив у рішенні які саме послуги на цьому майданчику надає ПП ОСОБА_4, чи оснащений майданчик згідно з Правилами (ra1051023-08) необхідним обладнанням для збереження транспортних засобів та чи надається ним така послуга як охорона транспортних засобів, хоча за наявності таких обставин особа, яка організує роботу та експлуатує майданчики для платного паркування, може нести відповідальність за збереження транспортного засобу.

Суд не перевірив яким способом відповідач здійснював облік транспортних засобів на майданчику та коштів, одержаних за послуги, а тому не встановив і не зазначив у рішенні чи перебував автомобіль ОСОБА_3 на території майданчика саме 30 квітня 2009 року, чи оплатив позивач послуги паркування з охороною в цей день та чи видавався позивачу відповідний платіжний документ про це й передчасно відмовив у задоволенні позову лише з тих підстав, що ОСОБА_3 не надав суду квитанцію, номер чи жетон на підтвердження укладення з ПП ОСОБА_4 договору зберігання транспортного засобу на автостоянці.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог статей 303, 315 ЦПК України у достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини й факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.