Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" про поновлення на роботі, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 серпня 2009 року,

У вересні 2008 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з лютого 2007 року вона працювала сторожем свиноферми маточного поголів'я товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" (далі – ТОВ "Відродження").

Наказом ТОВ "Відродження" від 4 вересня 2008 року № 153 її звільнено з роботи за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Вважаючи вказане звільнення незаконним, позивачка просила поновити її на роботі та стягнути з ТОВ "Відродження" на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

У процесі розгляду справи позивачка доповнила свої вимоги, просила стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за серпень 2008 року в розмірі 490 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 3 480 грн., компенсацію за затримку розрахунку в сумі 4 235 грн., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 490 грн. 81 коп. та на відшкодування моральної шкоди 2 тис. грн.

Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 серпня 2009 року, в задоволенні позову відмовлено.

В обгрунтування касаційної скарги ОСОБА_6 посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та порушує питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав .

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що 1 вересня 2008 року під час роботи ОСОБА_6, з якою укладено договір про повну матеріальну відповідальність, сталася нестача двох поросят, що свідчить про наявність винних дій позивачки.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України передбачено, що трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Поняття вини сторони трудових правовідносин можна визначити як психічне ставлення до вчинюваної протиправної дії чи бездіяльності, яка полягає у невиконанні чи неналежному виконанні своїх трудових обов’язків, та її наслідків, виражене у формі умислу чи необережності. В усіх випадках наявності вини спільним і обов'язковим її елементом є усвідомлення особою протиправності свого діяння.

Як роз'яснено в абз. 2 п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) , звільнення з підстав втрати довір'я (п. 2 ст. 41 КЗпП України) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я.

Виходячи з викладеного та розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей, можна зробити висновок, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які одержують їх під звіт.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що ОСОБА_6 з лютого 2007 року працювала нічним сторожем у ТОВ "Відродження".

1 вересня 2008 року виявлено нестачу двох поросят на СТФ с/п ім. Карла Маркса ТОВ "Відродження".

Згідно з поясненнями свідка ОСОБА_7, яка працює свинаркою на фермі, вона напередодні ввечері сторожів не дочекалася, закрила ферму та пішла додому.

Відповідно до наказу товариства від 4 вересня 2008 року № 153 у зв'язку з виявленням 1 вересня 2008 року нестачі поросят ОСОБА_6 звільнено з роботи за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Згідно з листом Покровського РВ УМВС України в Дніпропетровській області від 19 вересня 2008 року № 6716 в порушенні кримінальної справи відносно сторожів ОСОБА_6 та ОСОБА_8 відмовлено в зв'язку з відсутністю в їх діях складу злочину.

Як убачається з матеріалів справи, договором про повну індивідуальну матеріальну відповідальність ОСОБА_6 установлено, що остання приймає на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження довірених їй підприємством матеріальних цінностей та зобов'язується бережно відноситися до переданих їй на зберігання чи з іншою метою матеріальних цінностей підприємства. Пунктом 5.4 трудового договору, укладеного 16 лютого 2007 року між ТОВ "Відродження" та ОСОБА_6, передбачено, що роботодавець може з власної ініціативи в односторонньому порядку розірвати даний договір у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Згідно з інвентаризаційним описом товарно-матеріальних цінностей від 1 вересня 2008 року поросята знаходилися на відповідальному зберіганні у ОСОБА_9 Крім того, в зазначеному описі вказано прізвище свинарки ОСОБА_7; про передачу позивачці чи знаходження в неї на зберіганні товарних цінностей не вказано.

Проте суди на викладене належної уваги не звернули; не врахували, що сам по собі факт виявлення нестачі товарних цінностей не є підставою для визнання вини позивачки та звільнення її в зв'язку з цим із роботи за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України без з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи; у порушення ст. ст. 213, 214 ЦПК України не з'ясували, чи вівся в ТОВ "Відродження" облік прийому та здачі товарних цінностей сторожами; не вирішили питання, в чому саме полягла вина позивачки та які саме винні дії позивачки при виконанні трудових обов'язків стали підставою для втрати довір'я з боку роботодавця, що має значення для справи.

За таких обставин оскаржувані в касаційному порядку судові рішення підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції .

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 серпня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.