Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Дмитрівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області про визнання права власності на земельну ділянку за касаційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 14 липня 2009 року,

У березні 2009 року ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9 звернулися до суду з позовом до Дмитрівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області про визнання права власності на земельну ділянку.

Зазначали, що 27 липня 2004 року вони уклали з приватним підприємством "Номінал" (далі – ПП "Номінал") договір купівлі-продажу, відповідно до якого стали власниками у рівних частках об’єкту нерухомого майна – нежитлового майнового комплексу, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

6 серпні 2007 року право спільної часткової власності на нерухоме майно зареєстровано у єдиному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

У лютому 2009 року державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель складено припис, за яким рекомендовано у місячний термін розпочати процедуру оформлення земельної ділянки. При зверненні до землевпорядної організації із заявою про виготовлення державного акта на право власності на земельну ділянку, вони отримали відмову через відсутність правовстановлюючого документу на землю.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_6 ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9, просили позов задовольнити та визнати за ними право спільної часткової власності на земельну ділянку загальною площею 0,5517 га, на якій розташований майновий комплекс, для використання за цільовим призначенням для розташування та обслуговування господарських будівель та споруд.

Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 21 травня 2009 року позов задоволено: визнано за ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 право спільної часткової власності на земельну ділянку загальною площею 0,5517 га, розташовану по АДРЕСА_1 для розташування та обслуговування господарських будівель та споруд по ? частці за кожним.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 14 липня 2009 року зазначене рішення суду скасовано й у справі ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У касаційній сказі ОСОБА_6 ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9 просять рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що за договором купівлі-продажу від 27 липня 2004 року, укладеним між ПП "Номінал" та позивачами останні придбали у рівних частках кожний майновий комплекс, розташований по АДРЕСА_1, підприємству зазначене майно належало на праві приватної власності.

Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 6982450 від 12 квітня 2005 року зазначений майновий комплекс належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_6 ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9 по ? частці кожному.

Площа земельної ділянки на якій розташований цей комплекс складає 5 500 кв.м, що підтверджується витягом з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки.

Розмір такої земельної ділянки зазначено в інвентаризаційній справі № 73, згідно з даними якої загальна площа земельної ділянки під об’єктом нерухомості у АДРЕСА_1 складає 5 517 кв. м.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно вимог ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

За правилами ст. 120 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин – укладання договору купівлі-продажу) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування – на підставі договору оренди.

Громадяни та юридичні особи, як зазначено у ч. 1 ст. 116 ЗК України, набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України (2768-14) .

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою (ч. 1 ст. 125 ЗК України).

Проте судами не з’ясовано, на якій правовій підставі позивачі користуються земельною ділянкою, на яких підставах до них, як набувачів нежитлових приміщень, перейшло це право.

Всупереч вимог ст. ст. 213- 214, 316 ЦПК України суди належним чином не перевірили доводи відповідача про те, що спірна земельна ділянка є об’єктом комунальної власності та належить територіальній громаді Димитрівської сільської ради, хоча з’ясування зазначених питань має суттєве значення для правильного вирішення спору.

З огляду на викладене, судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, і вони підлягають скасуванню, а справа – передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 задовольнити частково.

Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 21 травня 2009 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 14 липня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарження не підлягає.