Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, третя особа – орган опіки і піклування при Орджонікідзевській районній державній адміністрації Запорізької міської ради, про позбавлення батьківських прав, за зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_7, третя особа – Служба у справах дітей Орджонікідзевської районної державної адміністрації м. Запоріжжя, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 18 лютого 2010 року,

У квітні 2009 року ОСОБА_7 звернулася із позовом до ОСОБА_8 про позбавлення батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ОСОБА_8 з моменту розірвання шлюбу участі у вихованні доньки не приймає, успіхами в навчанні не цікавиться, матеріальної допомоги не надає, створив іншу сім’ю. Вказані обставини свідчать про ухилення ОСОБА_8 від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини.

ОСОБА_8 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_7 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 грудня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_7 задоволено. Позбавлено ОСОБА_8 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1. У задоволені зустрічного позову ОСОБА_8 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 18 лютого 2010 року рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 грудня 2009 року скасовано в частині позбавлення ОСОБА_8 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1. В цій частині ухвалено рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні її позовних вимог та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до пункту 2 Розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) № 2453 – VI від 7 липня 2010 року касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального Кодексу України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) № 2453 – VI від 7 липня 2010 року.

Статтями 10, 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

ОСОБА_8 не доведено, що йому чиняться перешкоди у спілкуванні з дитиною, з приводу цього питання він до відповідних органів не звертався, як це передбачено статтями 158, 159 СК України.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_8 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив з того, що підстави для задоволення таких позовних вимог відсутні.

Частиною першою статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України (пункт 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" (v0003700-07) ).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позбавлення ОСОБА_8 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ухвалюючи в цій частині рішення про відмову у задоволенні таких вимог, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що відсутні беззаперечні докази винної поведінки та свідомого нехтування своїми обов’язками ОСОБА_8, які б свідчили про ухилення ним від виховання доньки ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, і як наслідок необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав.

У відповідності до частини 1 статті 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або вирішені ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно статті 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом досліджено обставини справи повно, зібраним доказам дана оцінка.

Судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 335, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 грудня 2009 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_8 та рішення апеляційного суду Запорізької області від 18 лютого 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.