Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства "Довіра 1" до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, третя особа – державний нотаріус Сахарова (Ігнатенко) Людмила Іванівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель, визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на нежитлові будівлі та визнання переважного права на укладення договору купівлі-продажу нежитлових будівель за касаційними скаргами ОСОБА_19 та ОСОБА_11, ОСОБА_12 на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 29 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 1 липня 2009 року,

У липні 2008 року приватне підприємство "Довіра 1" (далі – ПП "Довіра 1") звернулось до суду з позовом до Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області, ОСОБА_19 та інших (всього 60 осіб) про визнання недійсним витягу з протоколу № 3 загальних зборів пайовиків ПП "Довіра 1" від 17 листопада 2006 року по питанню шостому порядку денного – про виділення майна власникам майнових паїв, скасування рішення Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області від 7 вересня 2007 року № 213 про оформлення права власності та визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 5 червня 2008 року.

У листопаді 2008 року ПП "Довіра 1" змінило й доповнило позовні вимоги, які пред’явлено лише до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, та просило визнати недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 5 червня 2008 року, визнати договір купівлі-продажу дійсним і визнати право власності на нежитлові будівлі.

Ухвалою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 1 грудня 2008 року позовну заяву ПП "Довіра 1" до Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області, ОСОБА_19 та інших (всього 60 осіб) про визнання недійсним витягу з протоколу № 3 загальних зборів пайовиків ПП "Довіра 1" від 17 листопада 2006 року по питанню шостому порядку денного – про виділення майна власникам майнових паїв і скасування рішення Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області від 7 вересня 2007 року № 213 про оформлення права власності залишено без розгляду.

У грудні 2008 року ПП "Довіра 1" доповнило позовні вимоги та просило визнати переважне право на укладення договору купівлі-продажу нежитлових будівель.

В обґрунтування позовних вимог ПП "Довіра 1" зазначало, що 20 квітня 2006 року між підприємством та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 були укладені договори оренди майнових паїв (контори з гаражами, що розташовані по АДРЕСА_1, за умовами яких підприємство мало переважне право на укладення договорів купівлі-продажу орендованого майна. Рішенням Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області від 7 вересня 2007 року № 213 оформлено право приватної спільної часткової власності, зокрема за вказаними відповідачами на контору з гаражами, що розташовані по вул. АДРЕСА_1 У квітні 2008 року власниками контори з гаражами запропоновано ПП "Довіра 1" придбати у них ці будівлі. У травні 2008 року власникам контори з гаражами підприємством було виплачено гроші за ці будівлі, що підтверджується відповідними платіжними відомостями. Тобто фактично ПП "Довіра 1" та відповідачі уклали договір купівлі-продажу вказаного майна, але нотаріально його не оформили. Однак 5 червня 2008 року між власниками нежитлових будівель та ОСОБА_19 було укладено договір купівлі-продажу цих приміщень, але останній грошей за будівлі не сплачував, а власники вважали, що продали майно ПП "Довіра 1", а не ОСОБА_19

Тому ПП "Довіра 1" просило: визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 5 червня 2008 року; визнати за підприємством переважне право на укладення договору купівлі-продажу нежитлових будівель; визнати дійсним фактично укладений між власниками спірного майна та підприємством договір купівлі-продажу цього майна, який виконаний, але нотаріально не посвідчений; визнати за ПП "Довіра 1" право власності на спірні нежитлові будівлі.

Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 29 грудня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 1 липня 2009 року, позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель, укладений 5 червня 2008 року між ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_17, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_18, ОСОБА_21 від імені: ОСОБА_16, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, та ОСОБА_19 Визнано, що ПП "Довіра 1" мало переважне право на укладення договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, що розташовані по вул. АДРЕСА_1 Визнано дійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель, укладений між ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_17, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_18, ОСОБА_16, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ПП "Довіра 1", але нотаріально не посвідчений. Визнано за ПП "Довіра 1" право власності на нежитлові приміщення, що розташовані по АДРЕСА_1 та складаються з контори літ. "А-1" площею 391,9 кв. м, гаража літ. "Б-1" і гаража літ. "В-1".

У касаційних скаргах ОСОБА_19, ОСОБА_11, ОСОБА_12 посилаються на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права й просять скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За змістом ухвала суду апеляційної інстанції повинна відповідати вимогам ст. 315 ЦПК України.

Зокрема, у ній повинно бути викладено короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу; узагальнених доводів та заперечень інших осіб, які беруть участь у справі; встановлених судом першої інстанції обставин; мотивів, з яких апеляційний суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. У разі відхилення апеляційної скарги в ухвалі зазначаються мотиви її відхилення.

Проте зазначеним вимогам ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_19, зокрема, посилався на те, що суд першої інстанції в резолютивній частині рішення зазначив про задоволення позовних вимог щодо визнання за ПП "Довіра 1" переважного права на укладення договору купівлі-продажу спірних приміщень, але при цьому в мотивувальній частині рішення суду не міститься жодного обґрунтування такого висновку та відсутні посилання на норми матеріального права, якими суд керувався. Також районний суд помилково застосував положення ст. 220 ЦК України та визнав дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна.

Однак ухвала суду апеляційної інстанції не містить будь-яких обставин, які б спростовували доводи апеляційної скарги ОСОБА_19 щодо відсутності в мотивувальній частині рішення районного суду обґрунтування висновку про переважне право ПП "Довіра 1" на укладення договору купівлі-продажу та посилань на норми матеріального права, якими суд керувався, задовольняючи такі позовні вимоги.

Крім того, виключивши з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції посилання на норми ст. 220 ЦК України, апеляційний суд не зазначив на підставі якої норми закону визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд належним чином доводів апеляційної скарги не перевірив, у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин і правовою нормою, що підлягає застосуванню до цих правовідносин, та не обґрунтував своїх висновків.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційний суд не виконав своїх обов’язків, визначених законом, тому ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційні скарги ОСОБА_19, ОСОБА_11, ОСОБА_12 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 1 липня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.