Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства трест "Краснодоншахтобуд", третя особа – відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області, про стягнення компенсації та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду м. Києва від 19 березня 2009 року,

У листопаді 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду з указаним позовом, зазначаючи, що 23 січня 2006 року відкрите акціонерне товариство трест "Краснодоншахтобуд" (далі – ВАТ трест "Краснодоншахтобуд") виплатило йому одноразову допомогу в розмірі 10 952 грн. 55 коп. і заборгованість за щомісячними сумами відшкодування шкоди в розмірі 991 грн. 97 коп. Але під час виплати вказаних коштів відповідачем не було нараховано та виплачено компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати одноразової допомоги та щомісячних сум відшкодування шкоди в розмірі 4 370 грн. 63 коп., компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати втраченого заробітку в розмірі 2 263 грн. 51 коп. і 2 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 3 жовтня 2008 року позов задоволено частково. Стягнуто з ВАТ трест "Краснодоншахтобуд" на користь ОСОБА_6 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати в розмірі 2 154 грн. 54 коп. і 2 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Додатковим рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 19 січня 2009 року стягнуто з ВАТ трест "Краснодоншахтобуд" на користь ОСОБА_6 компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати одноразової допомоги та щомісячних сум відшкодування шкоди в розмірі 4 370 грн. 63 коп.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 19 березня 2009 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати одноразової допомоги та щомісячних сум відшкодування шкоди в розмірі 4 370 грн. 63 коп. і додаткове рішення цього ж суду скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вказаних вимог відмовлено. Рішення районного суду в частині задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди змінено: зменшено розмір стягнутої з ВАТ трест "Краснодоншахтобуд" на користь ОСОБА_6 моральної шкоди з 2 тис. грн. до 1 тис. грн. У решті – рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 посилається на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права й просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції та додаткове рішення цього суду.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частково скасовуючи та змінюючи рішення суду першої інстанції й додаткове рішення цього суду, апеляційний суд виходив із того, що не підлягають компенсації втрати частини доходу у зв’язку з порушенням строків виплати суми, які носять одноразовий характер. Також апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру стягнутої на користь позивача моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню на підставі ст. 237-1 КЗпП України.

Проте з такими висновками апеляційного суду повністю погодитись не можна.

Судами встановлено, що 23 січня 2006 року відповідачем сплачено позивачу заборгованість за щомісячними сумами відшкодування шкоди в розмірі 991 грн. 97 коп. (за вересень – грудень 2000 року та січень – березень 2001 року) і одноразову допомогу за жовтень 2000 року в розмірі 10 952 грн. 55 коп. відповідно до висновку МСЕК від 18 вересня 2000 року.

Але згідно з наказом ВАТ трест "Краснодоншахтобуд" від 4 листопада 2005 року № 57 позивачу доплачено щомісячні суми відшкодування шкоди за період з грудня 1999 року до липня 2000 року в розмірі 991 грн. 97 коп. (а.с. 52).

А як убачається з копій фіскальних чеків, заборгованість за щомісячними сумами відшкодування шкоди в розмірі 991 грн. 97 коп. та одноразову допомогу в розмірі 10 952 грн. 55 коп. ВАТ трест "Краснодоншахтобуд" перераховано ОСОБА_6 16 січня 2006 року (а.с. 101).

Отже, судами належним чином не з’ясовано період заборгованості за щомісячними сумами відшкодування шкоди та час сплати цієї заборгованості й одноразової допомоги, що впливає на правильність розрахунку компенсації.

Водночас відповідно до п. 4 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (472-93-п) (зі змінами та доповненнями) (далі – Правила), відшкодування шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням здоров’я (надалі – потерпілому) складається з: виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності; виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам сім’ї та утриманцям померлого); компенсації витрат на медичну та соціальну допомогу (посилене харчування, протезування, сторонній догляд тощо). За наявності факту моральної шкоди потерпілому відшкодовується моральна шкода.

Згідно із п. 43 Правил (472-93-п) , якщо потерпілому або особам, які мають право на відшкодування шкоди, з вини власника своєчасно не визначено або не виплачено суми відшкодування шкоди, то ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого терміну і підлягає коригуванню у зв’язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги у порядку, встановленому ст. 34 Закону України "Про оплату праці".

Статтею 34 Закону України "Про оплату праці", введеною в дію з 1 січня 1997 року, визначено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно із п. 2 Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427 (1427-97-п) , компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток.

З 1 січня 2001 року набрав чинності Закон України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати" (2050-14) . З метою реалізації цього Закону постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (159-2001-п) затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати. Згідно з указаним Порядком у разі затримки виплати компенсації підлягають лише щомісячні суми відшкодування шкоди, нараховані за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Тобто, відповідно до законодавства своєчасно не виплачені суми відшкодування шкоди, зокрема одноразова допомога за період з 1 січня 1998 року до 31 грудня 2000 року, підлягають компенсації на підставі Положення від 20 грудня 1997 року № 1427 (1427-97-п) , а з 1 січня 2001 року – лише щомісячні суми відшкодування шкоди на підставі Порядку від 21 лютого 2001 року № 159 (159-2001-п) .

Однак апеляційний суд у порушення вимог ст. 213 ЦПК України зазначених положень закону та обставин справи не врахував, унаслідок чого дійшов передчасного висновку про те, що одноразова допомога не підлягає компенсації у зв’язку з порушенням строків її виплати.

Не звернув суд апеляційної інстанції увагу і на те, чи можуть за своїм призначенням виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини), залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, носити одноразовий характер.

З урахуванням взаємопов’язаності позовних вимог, з’ясування викладеного впливає на правильність вирішення спору і щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, тому рішення апеляційного суду і в цій частині підлягає скасуванню.

За таких обставин визнати рішення апеляційного суду законним і обґрунтованим не можна, тому воно підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 19 березня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.