Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, Уманської міської ради Черкаської області, Уманського міського управління земельних ресурсів про визнання державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним і встановлення порядку користування земельною ділянкою за касаційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 16 лютого 2009 року,

У липні 2008 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_8 про встановлення земельного сервітуту.

Під час розгляду справи позивачі змінили позовні вимоги й просили визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю та встановити порядок користування земельною ділянкою.

Зазначали, що вони є співвласниками АДРЕСА_1, відповідач є власником АДРЕСА_2.

У 2004 році ОСОБА_8 за їхньої згоди приватизував суміжну земельну ділянку площею 0,1986 га й межа між земельними ділянками стала проходи по задній стінці будинку позивачів, що позбавило їх можливості здійснювати догляд за будинком.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 6 червня 2006 року ОСОБА_8 зобов’язано не чинити ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перешкоди у користуванні земельною ділянкою, а саме надати доступ до стіни будинку для обслуговування та поточного ремонту.

Посилаючись на те, що відповідач продовжує чинити перешкоди в користуванні будинком та сараєм, позивачі просили позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 грудня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 16 лютого 2009 року, позов задоволено: визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ЧР № 2114292, виданий 9 липня 2004 року на ім’я ОСОБА_8 на земельну ділянку площею 0,1986 га по АДРЕСА_2 Черкаської області; встановлено порядок користування земельними ділянками № 14 та № 16 по АДРЕСА_1.

У касаційній скарзі ОСОБА_8 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення й задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції, із чим погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що під час приватизації земельної ділянки ОСОБА_8 були порушені норми земельного законодавства.

Проте з такими висновками суду повністю погодитися не можна.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_8 посилався на те, що він у встановленому законом порядку набув право власності на земельну ділянку, отримавши відповідний державний акт.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Згідно із ч. 1 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Припинення права на землю можливе лише у випадках і в порядку, встановлених ст. ст. 142-151 ЗК України.

Проте суд у порушення вимог ст. ст. 212- 215 ЦПК України на зазначені вимоги закону уваги не звернув; заперечень відповідача належним чином не перевірив; належним чином не з’ясував усіх обставин, якими позивачі обґрунтовують свої позовні вимоги; не встановив та не зазначив у рішенні передбачених законом підстав позбавлення відповідача права власності на землю; взагалі не вмотивував та не обґрунтував свого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Усупереч вимогам закону висновки суду ґрунтуються на припущеннях.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню як такі, що постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 16 лютого 2009 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.