розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 8 жовтня 2009 року,

У травні 2004 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області, в якому після уточнення позовних вимог просив визнати незаконним та скасувати розпорядження Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області від 25 березня 2004 року № 61 про звільнення за п. 8 ст. 36 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України (322-08) ), вважати його звільненим згідно зі ст. 38 КЗпП України з 31 травня 2004 року, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 1 квітня 2004 року до 31 травня 2005 року в сумі 392 грн. 14 коп., вихідну допомогу в розмірі 196 грн. 07 коп., моральну шкоду в розмірі

10 тис. грн. та 600 грн. витрат, пов’язаних із наданням правової допомоги.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 травня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 8 жовтня

2009 року рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 травня 2009 року скасовано. Визнано незаконним та скасовано розпорядження Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області від 25 березня 2004 року № 61 в частині звільнення ОСОБА_3 згідно з п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Визнано

ОСОБА_3 звільненим із посади пожежника місцевої пожежної охорони смт. Середнє з 12 квітня 2004 року відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України в зв’язку з ліквідацією організації. У задоволенні позову

ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовлено.

ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду Закарпатської області від 8 жовтня 2009 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та ухвалити у справі нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 було правомірно звільнено у зв’язку із закінченням укладеного з ним контракту.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірванні власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Апеляційним судом установлено, що розпорядженням голови Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області від 10 квітня 2003 року № 54 ОСОБА_3 прийнято на роботу на посаду пожежника підрозділу місцевої пожежної охорони. Згідно вказаного розпорядження позивача прийнято на роботу без укладення з ним контракту.

Рішенням Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області від 18 грудня 2003 року з 1 січня 2004 року припинено діяльність підрозділу місцевої пожежної охорони смт. Середнього Ужгородського району Закарпатської області у зв’язку з відсутністю в бюджеті селищної ради коштів на утримання підрозділу пожежної охорони та закінченням строку договору оренди пожежного депо й пожежної техніки.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, апеляційний суд виходив із того, що позивача було прийнято на роботу без укладення контракту, отже звільнення його з роботи у зв’язку із закінченням строку контракту є неправомірним.

Визнаючи ОСОБА_3 звільненим з роботи за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, апеляційний суд виходив із того, що підрозділ місцевої пожежної охорони смт. Середнього Ужгородського району Закарпатської області ліквідовано.

Отже, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, апеляційний суд правильно дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3

Згідно зі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, касаційну скаргу слід відхилити, а рішення апеляційного суду – залишити без змін.