Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання" до ОСОБА_6, третя особа – ОСОБА_7, про відшкодування збитків,

У жовтні 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання" (далі – ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6 про відшкодування збитків.

Зазначало, що ОСОБА_6 проживає у будинку АДРЕСА_1 та є споживачем електричної енергії на підставі договору про користування електричною енергією від 7 грудня 2007 року.

За наслідками перевірки дотримання споживачами правил користування електричною енергією, проведеної 30 вересня 2008 року, працівниками Старобільського району електричних мереж ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" було виявлено порушення відповідачем зазначених правил шляхом споживання електричної енергії поза приладом обліку.

Посилаючись на те, що такими незаконними діями відповідача товариству завдано збитків, просило стягнути з ОСОБА_6 на користь товариства 7 549 грн. 96 коп. на відшкодування збитків, завданих безобліковим споживанням електричної енергії.

Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 3 грудня 2008 року позовні вимоги ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на його користь 2 тис. грн. на відшкодування збитків, завданих безобліковим споживанням електричної енергії.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 10 лютого 2009 року рішення Старобільського районного суду Луганської області від 3 грудня 2008 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" просить скасувати ухвалені у справі судові рішення й ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання", суд першої інстанції, виходив із того, що відповідач погодився зі складеним представниками позивача актом про порушення правил користування електричною енергією; правовідносини, які виникли між сторонами є деліктними, тому з урахуванням майнового становища ОСОБА_6 розмір завданих ним збитків підлягає зменшенню до 2 тис. грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання", апеляційний суд виходив із того, що акт про порушення правил користування електричною енергією було складено у той період, коли ОСОБА_6 знаходився на лікуванні у шпиталі; зазначений акт був підписаний дружиною відповідача, ОСОБА_7; схема порушення при цьому не складалась, і, крім того, не було встановлено, чи користувався ОСОБА_6 розеткою, підключеною до електромережі прихованою електропроводкою поза приладом обліку.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалені у справі судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.

Судом установлено, що ОСОБА_6 проживає у будинку АДРЕСА_1 та є споживачем електричної енергії на підставі договору про користування електричною енергією від 7 грудня 2007 року.

За наслідками перевірки дотримання споживачами правил користування електричною енергією, проведеної 30 вересня 2008 року, працівниками Старобільського району електричних мереж ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" було виявлено порушення ОСОБА_6 зазначених правил шляхом споживання електричної енергії поза приладом обліку через підключення до електромережі розетки прихованою електропроводкою, про що було складено акт.

Наявність зазначених порушень відповідач не заперечував.

Вартість необлікованої електричної енергії, спожитої ОСОБА_6, за період з 17 вересня 2005 року до 30 вересня 2008 року складає 7 549 грн. 96 коп.

Відповідно до ст. 26 Закону України від 16 жовтня 1997 року "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Відповідно до п. 48 Правил користування електричною енергією для населення (далі – Правила), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (1357-99-п) , споживач несе відповідальність згідно із законодавством за порушення ним правил користування електричною енергією, розкрадання електричної енергії у разі самовільного підключення до електромереж і споживання електроенергії без приладів обліку.

Згідно із п. 53 Правил (1357-99-п) у разі виявлення представником енергопостачальника порушення споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та споживачем. Один примірник акта вручається споживачу, другий залишається у енергопостачальника. Постановою Кабінету Міністрів України № 122 від 8 лютого 2006 року (122-2006-п) затверджено Порядок визначення розміру і відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок викрадення електричної енергії, відповідно до п. 4 якого обсяг електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, визначається за величиною розрахункового споживання електричної енергії протягом періоду порушення на підставі акта виявлених порушень, складеного відповідно до методики визначення обсягу та вартості не облікованої електричної енергії, затвердженої Національною комісією регулювання електроенергетики України.

У порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України суд першої інстанції на зазначені положення закону уваги не звернув; не визначився з характером спірних правовідносин; не врахував, що право відносини між сторонами не є деліктними і випливають з договору про користування електричною енергією, а тому норми ст. 1193 ЦК України в цьому випадку застосуванню не підлягають.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання", апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303, 316 ЦПК України не врахував, що відповідач визнав наявність порушень Правил користування електричною енергією, викладених в акті від 30 вересня 2008 року, і належним чином не обґрунтував свого висновку про відсутність підстав для покладення на ОСОБА_6 обов`язку відшкодувати ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" збитки, завдані споживанням електричної енергії поза приладом обліку.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання" задовольнити частково.

Рішення Старобільського районного суду Луганської області від 3 грудня 2008 року та рішення апеляційного суду Луганської області від 10 лютого 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.