Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про встановлення факту проживання однією сім’єю, визнання права власності на частку квартири та за зустрічним позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_6 про визнання права власності на частку квартири, за касаційною скаргою ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 31 липня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 2 листопада 2009 року,

У серпні 2006 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про встановлення факту проживання однією сім’єю, визнання права власності на частку квартири. Позивачка зазначала, що з вересня 2003 року проживала однією сім’єю з ОСОБА_10, який ІНФОРМАЦІЯ_1. В період їх спільного проживання 26 серпня 2004 року ними за спільні кошти за договором купівлі-продажу було придбано двокімнатну квартиру АДРЕСА_2, яку було оформлено на ОСОБА_10 Посилаючись на те, що після смерті ОСОБА_10 його дружина ОСОБА_7 та діти ОСОБА_8, ОСОБА_9 не визнають її право на частку в квартирі, позивачка просила про задоволення позову.

У квітні 2008 року ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 звернулися з зустрічним позовом до ОСОБА_6 про визнання права власності на частку квартири, посилаючись на те, що спірна квартира придбана в період зареєстрованого ОСОБА_7 з ОСОБА_10 шлюбу за рахунок коштів, виручених від продажу належної їм трикімнатної квартири АДРЕСА_1, відтак, є їх спільною сумісною власністю, а після смерті ОСОБА_10 вони у встановленому законом порядку прийняли спадщину.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Останнім рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 31 липня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 2 листопада 2009 року, позовні вимоги ОСОБА_6 за первісним позовом задоволено повністю, а ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за зустрічним позовом - частково. Встановлено факт проживання однією сім’єю ОСОБА_6 та ОСОБА_10 без шлюбу в період з вересня 2003 року по день його смерті - 14 червня 2006 року. Визнано за ОСОБА_6 право власності на 3/4 частки квартири АДРЕСА_2, а за ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - по 1/12 часток за кожним.

У касаційній скарзі ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким їх позов задовольнити, а у позові ОСОБА_6 відмовити.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Задовольняючи первісний позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що спірна квартира нехай і придбана в період шлюбу ОСОБА_7 і ОСОБА_10, але під час проживання однією сім’єю ОСОБА_10 з ОСОБА_6 без шлюбу та за рахунок їх спільних коштів, відтак, за ОСОБА_6 слід визнати право на частку квартири, пропорційною частці внесених нею на придбання спірної квартири коштів. Частково задовольняючи зустрічний позов суд виходив із того, що частку квартири ОСОБА_10 у встановленому законом порядку успадкували ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Однак з таким висновком погодитися не можна.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 74 СК України майно, набуте за час спільного проживання жінки та чоловіка однією сім’єю без шлюбу належить їм на праві спільної власності лише в тому разі, якщо ніхто з них не перебуває в іншому шлюбі. В той же час, як встановлено судом, на час придбання спірної квартири ОСОБА_10 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7

Разом з тим, оскільки підставою виникнення права власності на спірну квартиру, як встановлено судом, є договір купівлі-продажу (п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 328 ЦК України), покупцем за яким є ОСОБА_10, а ОСОБА_6 посилається на те, що квартира придбана як за рахунок коштів ОСОБА_10, так і за рахунок її коштів, для них обох і ними обома використовувалася для спільного проживання, а тому вважає, що їй повинно належати право на частку квартири, пропорційну частці використаних нею на її придбання коштів, суду на виконання вимог ч. 4 ст. 10 та п. 1 ч. 6 ст. 130 ЦПК України слід було уточнити позовні вимоги ОСОБА_6 та з’ясувати, чи не зводяться вони до визнання укладеного 26 серпня 2004 року ОСОБА_10 договору купівлі-продажу спірної квартири в частині покупця частково удаваним та визнання покупцем за цим договором поряд з ОСОБА_10 і її, ОСОБА_6 у частці, пропорційній частці використаних нею коштів для придбання цієї квартири для спільного з ОСОБА_10 використання (ст. 235 ЦК України).

Таким чином, судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду в частині вирішення первісного позову та передачі справи на новий розгляд.

Оскільки вирішення зустрічної позовної вимоги ОСОБА_7 про визнання за нею права на частку спірної квартири з тих підстав, що квартира придбана ОСОБА_10 в період зареєстрованого шлюбу з нею та за рахунок коштів їх сімейного бюджету пов’язане з вирішенням первісного позову, слід скасувати з передачею на новий розгляд і рішення суду в цій частині.

Щодо рішення в частині вирішення зустрічної позовної вимоги ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 про визнання права на частку спірної квартири в порядку спадкування, то таке право набувається шляхом одержання в нотаріуса свідоцтва про право на спадщину за письмовою заявою спадкоємців. Пленум Верховного Суду України у ч. 2 п. 23 постанови "Про судову практику у справах про спадкування" (v0007700-08) від 30 травня 2008 року № 7, роз’яснив, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Звертаючись до суду із зустрічним позовом ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 зазначали, що після смерті спадкодавця ОСОБА_10 вони як спадкоємці подали нотаріусу заяви про прийняття спадщини (а.с. 101-102).

За таких обставин рішення в цій частині слід скасувати із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених п. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 340 ЦПК України.

Керуючись п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 338, ч. 1 ст. 340, п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 31 липня 2009 року в частині вирішення первісного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про встановлення факту проживання жінки та чоловіка однією сім’єю без шлюбу та визнання права власності на частку квартири, та в частині вирішення зустрічної позовної вимоги ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання права на частку квартири у зв’язку з її придбанням в період зареєстрованого шлюбу за рахунок коштів сімейного бюджету, а також ухвалу апеляційного суду Харківської області від 2 листопада 2009 року про залишення зазначених частин рішення суду першої інстанції без змін скасувати та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 31 липня 2009 року в частині вирішення зустрічної позовної вимоги ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до ОСОБА_6 про визнання права на частку квартири в порядку спадкування, а також ухвалу апеляційного суду Харківської області від 2 листопада 2009 року про залишення зазначеної частини рішення суду першої інстанції без змін скасувати та провадження у справі в цій частині закрити.

Ухвала оскарженню не підлягає.