Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - Чернівецьке обласне управління у справах захисту прав споживачів, про визнання договору підряду неукладеним, стягнення коштів і за зустрічним позовом про відшкодування матеріальної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 31 липня 2008 року,

У листопаді 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду з названим позовом.

Зазначав, що 27 червня 2007 року уклав із приватним підприємцем ОСОБА_7 договір підряду на виготовлення та доставку металопластикових конструкцій у строк до 20 липня 2007 року.

Під час підписання договору вони в усній формі узгодили розміри, колір і марку профілю, вид склопакета, тип замка, на підставі чого відповідач зробив розрахунок вартості замовлення. Але додатку до договору, а саме специфікації, в якій повинно бути зазначено: розміри дверей, колір і марку профілю, вид склопакета, тип замка, між ними підписано не було. Він неодноразово звертався до ОСОБА_7 з приводу належного оформлення специфікації до договору, однак із вини відповідача цього зроблено не було.

На виконання договору він сплатив ОСОБА_7 аванс у сумі 2800 грн.

Оскільки відповідач зобов’язання за договором не виконав, у встановлені строки металопластикові конструкції не виготовив, ОСОБА_6, доповнивши позовні вимоги, просив суд визнати договір підряду від 27 червня 2007 року неукладеним, стягнути з ОСОБА_7 на його користь сплачений ним аванс у подвійному розмірі - 5600 грн., інфляційні втрати - 162 грн. 40 коп. і три відсотки річних, що складає 28 грн. 31 коп.

ОСОБА_7 позов не визнав і пред’явив зустрічний позов про відшкодування матеріальної шкоди.

Зазначав, що 23 червня 2007 року його працівник у присутності ОСОБА_6 за місцем проживання останнього провів заміри та склав наряд-замовлення на виготовлення металопластикових конструкцій. В усній формі було узгоджено розміри, колір і марку профілю, вид склопакета та тип замка.

27 червня 2007 року між ним і ОСОБА_6 був укладений договір підряду на виконання робіт і була виготовлена специфікація до цього договору. Вартість виконаних робіт відповідно до п. 3.1 договору становила 5550 грн. Під час укладення договору ОСОБА_6 сплатив аванс у розмірі 2800 грн. 19 липня 2007 року металопластикові конструкції були виготовлені та доставлені за місцем проживання ОСОБА_6, однак той відмовився їх прийняти.

18 серпня 2007 року ОСОБА_6 було надіслано лист про необхідність одержання виконаної роботи та її оплати, але замовник ухилився від цього. Оскільки виготовлена продукція є нестандартною, її реалізація за розумною ціною третім особам є неможливою, ОСОБА_7 просив суд стягнути з ОСОБА_6 на його користь вартість виконаної роботи з урахуванням сплаченого авансу в сумі 2750 грн., понесені ним витрати на зберігання металопластикових конструкцій у сумі 558 грн., а також компенсацію в розмірі 1387 грн. 50 коп. у рахунок виплати 25 % загальної вартості замовлення відповідно до п. 5 укладеного між ними договору.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців від 6 травня 2008 року первісний позов задоволено частково: договір підряду на виконання робіт (надання послуг) № 320, укладений 27 червня 2007 року між приватним підприємцем ОСОБА_7 і ОСОБА_6, визнано неукладеним; стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 2800 грн. сплаченого авансу, а в решті вимог первісного позову та в зустрічному позові відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 31 липня 2008 року рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким у первісному позові відмовлено, а зустрічний позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 1387 грн. 50 коп. завданих збитків.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Частково задовольняючи первісний позов і відмовляючи в зустрічному позові, місцевий суд виходив із того, що між сторонами не було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору підряду, підрядником не було надано замовнику квитанції про сплату авансу, а тому цей договір є неукладеним.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову в первісному позові та задоволення зустрічного позову, апеляційний суд дійшов висновку, що правові підстави для визнання договору побутового підряду неукладеним відсутні; у зв’язку з відмовою ОСОБА_6 прийняти виготовлені за цим договором конструкції він повинен сплатити ОСОБА_7 компенсацію за виконані роботи та використані матеріали в розмірі 25 % від загальної вартості замовлення за договором.

Проте повністю погодитися з висновками апеляційного суду не можна.

Відповідно до чч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій ст. 215 ЦПК України, і містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог (п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) ).

Ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд виходив із того, що вартість робіт за договором підряду становить 5550 грн.; під час укладення договору ОСОБА_6 сплатив аванс у сумі 2800 грн.; ОСОБА_7 виконав умови договору та виготовив металопластикові конструкції, які ОСОБА_6 відмовився прийняти; відповідно до п. 5 договору в разі відмови замовника від замовлення у випадку, якщо виконавець виконав усі свої зобов’язання, замовник сплачує 25% загальної вартості замовлення як компенсацію виконавцю за проведені роботи й використані матеріали, а тому з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 повинно бути стягнуто 1387 грн. 50 коп. завданих збитків.

Згідно з вимогами ст. 874 ЦК України в разі нез'явлення замовника за одержанням виконаної роботи або іншого ухилення замовника від її прийняття підрядник має право, письмово попередивши замовника, зі спливом двох місяців від дня такого попередження продати предмет договору побутового підряду за розумну ціну, а суму виторгу, з вирахуванням усіх належних підрядникові платежів, внести у депозит нотаріуса, нотаріальної контори на ім'я замовника.

Підрядник має право у випадках, визначених частиною першою цієї статті, замість продажу предмета договору побутового підряду притримати його або вимагати відшкодування.

Однак, переглядаючи справу, апеляційний суд у порушення вимог ст.ст. 213, 214, 303 ЦПК України під час обрахування суми, що підлягає стягненню, не врахував сплаченої ОСОБА_6 суми авансу, у зв’язку із чим допустив помилку як у розрахунках, так і в застосуванні норм матеріального права, не навівши правової підстави для відмови в задоволенні вимоги первісного позову про стягнення авансу.

Тому колегія суддів вважає, що апеляційний суд, переглядаючи справу в частині вирішення вимог позову ОСОБА_6 про стягнення коштів і вимог зустрічного позову про відшкодування матеріальної шкоди, належним чином не виконав своїх обов’язків, визначених законом.

З огляду на викладене ухвалене у справі рішення апеляційного суду в цій частині не можна визнати законним і обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Рішення апеляційного суду в частині вирішення вимог первісного позову про визнання договору неукладеним, ухвалено судом апеляційної інстанції з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи, наведені в касаційній скарзі ОСОБА_6, висновків суду апеляційної інстанції в цій частині не спростовують.

Керуючись ст.ст. 336, 337 і 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 31 липня 2008 року в частині вирішення позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення коштів та за зустрічним позовом про відшкодування матеріальної шкоди скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У решті - рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.