Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

У липні 2008 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що згідно із договором від 31 березня 2008 року відповідач зобов’язався продати їй квартиру АДРЕСА_1. На підтвердження взятих на себе зобов’язань між ними була укладена письмова угода, згідно якої відповідач отримав від неї завдаток у розмірі 25 тис. грн., а також зобов’язався до 15 квітня 2008 року оформити усі правовстановлюючі документи на квартиру, а відразу ж після цього оформити з нею договір купівлі-продажу цієї квартири у встановленому законом порядку.

Оскільки у визначені строки відповідач взятих на себе зобов’язань не виконав, правовстановлюючих документів на квартиру не оформив, а також не уклав з нею договір купівлі-продажу квартири, просила стягнути з нього суму завдатку у розмірі 25 тис. грн., компенсацію за договором завдатку у розмірі 25 тис. грн., а також 490 грн. витрачених нею на проживання у готелі, оскільки у зв’язку з незаконними діями відповідача вона вимушена була шукати собі інше житло та проживати у готелі, а також просила стягнути завдану моральну шкоду, розмір якої оцінила у 5 тис. грн.

рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 18 вересня 2008 року позов ОСОБА_6 задоволено: стягнуто з ОСОБА_7 на її користь 25 тис. грн. завдатку, компенсацію за договором завдатку в розмірі 25 тис. грн., 490 грн. за проживання в готелі та судові витрати.

У задоволенні позову ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 8 жовтня 2009 року рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 18 вересня 2007 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 ставиться питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій у зв’язку з порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суди виходили із того, що договір купівлі-продажу квартири не був укладений з вини відповідача, тому він згідно із вимогами ст. ст. 570, 571 ЦК України зобов’язаний повернути позивачці наданий нею завдаток у розмірі 25 тис. грн. та сплатити додаткову суму в розмірі завдатку, а також оплатити витрати понесені нею на проживання у готелі.

Проте повністю погодитися з такими висновками судів не можна.

Судами встановлено, що 31 березня 2008 року між сторонами з метою забезпечення зобов’язання укласти у подальшому договір купівлі-продажу квартири укладено договір, згідно умов якого вони домовилися укласти договір купівлі-продажу квартири після 15 квітня 2008 року, а саме після отримання відповідачем правовстановлюючих документів на квартиру та позивачкою передано відповідачу 25 тис. грн. Цю суму вони визначили як завдаток. Як у цей строк, так і в подальшому договір купівлі-продажу квартири між сторонами не укладено.

Згідно ст. 570 України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов’язання може мати місце лише у випадку наявності зобов’язання, яке б мало випливати із договору, укладеного сторонами.

Оскільки договір купівлі-продажу квартири в установленому законом порядку між сторонами не укладено, передана ОСОБА_6 відповідачу сума у розмірі 25 тис. грн. є авансом, який підлягає поверненню позивачці у цьому ж розмірі.

За таких обставин та з урахуванням наведених норм матеріального права, рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення з ОСОБА_7 додаткової суми у розмірі 25 тис. грн. підлягає скасуванню із ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 18 вересня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 8 жовтня 2009 року в частині стягнення з ОСОБА_7 додаткової грошової суми у розмірі 25 тис. грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У решті судові рішення залишити без змін.

рішення оскарженню не підлягає