Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про усунення від права на спадкування; за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання заповіту частково недійсним та визнання права на спадкування,

У грудні 2008 року ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_7 про усунення його від права на спадкування, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що позивач зловживав спиртними напоями, ухилявся від надання допомоги матері, яка перебувала у безпорадному стані, викликаному похилим віком та тяжкою хворобою, у зв’язку з чим потребувала постійної сторонньої допомоги. Крім того, мати не бажала, щоб позивач після її смерті отримав майно у спадщину. Просила усунути відповідача від права на спадкування.

У лютому 2009 року ОСОБА_7, не погоджуючись із заявленими до нього позовними вимогами, звернувся до суду із позовом до ОСОБА_6, в якому просив визнати заповіт недійсним та визнати за ним право власності на ? частину спадкового майна в порядку положення ст. 1241 ЦК України, посилаючись на те, що він є рідним сином спадкодавиці та як непрацездатна особа має право на обов’язкову частку в спадковому майні ОСОБА_8

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 жовтня 2009 року позов ОСОБА_6 задоволено. Постановлено усунути ОСОБА_7 від права на спадкування на спадщину.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 про визнання заповіту частково недійсним та визнання права на спадкування відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 26 січня 2010 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 жовтня 2009 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій у зв’язку з порушенням судами норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення зустрічних позовних вимог та відмову в задоволенні позову ОСОБА_6

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 31 березня 2008 року померла мати сторін ОСОБА_8, унаслідок чого відкрилася спадщина на ? частину квартири АДРЕСА_1 та будинок по провулку АДРЕСА_2.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_8 є її діти: ОСОБА_6 та ОСОБА_7

На час відкриття спадщини ОСОБА_7 досяг пенсійного віку.

За заповітом від 25 грудня 2004 року ОСОБА_8 усе своє майно заповіла ОСОБА_6

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суди виходили із доведеності її позовних вимог.

Однак такого висновку суди дійшли з порушенням норм матеріального й процесуального права.

Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Виходячи зі змісту зазначеної норми закону, суди при вирішенні такої справи згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України повинні установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечувати умови свого життя, у зв’язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов’язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов’язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов’язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Підлягало з’ясуванню судами і питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб і чи мав спадкоємець змогу надавати таку допомогу.

Проте суди у порушення вимог ст.ст. 213-215 ПК України на зазначені норми закону уваги не звернули та встановивши, що спадкодавець через свій похилий вік та перенесену хворобу (інсульт) останні два тижні до смерті перебувала у безпорадному стані та потребувала сторонньої допомоги, не зазначили у рішенні про доведеність фактів потреби ОСОБА_8 в отриманні такої допомоги від сина ОСОБА_7 (який тривалий час працював на суднах під іноземним прапором та проживав окремо від неї) за умови надання їй, за висновками судів, такої допомоги дочкою – відповідачкою ОСОБА_6, яка мала змогу надавати їй таку допомогу, оскільки проживала разом із нею.

Встановивши факт ухилення ОСОБА_7 від надання допомоги матері, суди не звернули уваги на те, що за змістом ч. 5 ст. 1224 ЦК України лише при одночасному настанні цих обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від права на спадщину.

Крім того, згідно із ч. 3 ст. 1235 ЦК України заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.

Відмовляючи ОСОБА_7 у задоволенні позову про визнання за ним права на обов’язкову частку в спадковому майні, суди не врахували положення ст. 1241 ЦК України, відповідно до яких незалежно від змісту заповіту неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом.

Оскільки оскаржувані рішення не відповідають зазначеним вимогам, вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 жовтня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 26 січня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.