Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Пшонки М.П., Жайворонок Т.Є.,

Костенка А.В., Лященко Н.П.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, Ужгородської районної державної нотаріальної контори, третя особа – Ужгородське районне комунальне підприємство технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, районний відділ реєстрації актів цивільного стану Ужгородського міжрайонного управління юстиції Закарпатської області, про визнання шлюбу недійсним, визнання недійсним свідоцтва про право особистої власності на майно й визнання недійсними рішення виконавчого комітету Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області та рішення Ужгородської районної ради за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 20 жовтня 2009 року,

У жовтні 2008 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що їхні батьки: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 – перебували в шлюбі з 1947 року. 19 жовтня 1954 року вони придбали житловий будинок АДРЕСА_1. Мати померла в 1956 році, батько – у 1979 році. Нотаріальна контора оформила спадщину й видала свідоцтво на зазначений будинок позивачам по 1/8 частині кожному, ОСОБА_5 – на 1/8 частину, ОСОБА_8 – на 5/8 частин будинку. Згодом їм стало відомо, що, не розриваючи шлюбу з їхньою матір’ю, батько 15 січня 1953 року уклав шлюб із ОСОБА_9, яка як дружина оформила та успадкувала 5/8 частин спірного будинку після його смерті. Посилаючись на ці обставини, позивачі просили задовольнити позов.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 9 червня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду від Закарпатської області від 20 жовтня 2009 року рішення міськрайонного суду змінено: позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано недійсними свідоцтво про право власності ОСОБА_8 на 1/2 частину в спільному майні подружжя та свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/8 частину на користь ОСОБА_8, ОСОБА_4 Визнано недійсними та скасовано: п. 187 додатку №1 до рішення виконавчого комітету Ужгородської районної ради від 9 серпня 1989 року №121 у частині оформлення права власності ОСОБА_8 на житловий будинок АДРЕСА_1; свідоцтво про право особистої власності на зазначений будинок, видане ОСОБА_8; рішення п’ятої сесії двадцять другого скликання Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 28 березня 1996 року про передачу ОСОБА_8 0,06 га землі в приватну власність за зазначеною адресою; державний акт від 10 серпня 1999 року на право приватної власності ОСОБА_8 на 0,09 га землі, що розташована на АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 право власності в порядку спадкування за законом і заповітом за кожною на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1. У решті – рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 порушує питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм матеріального й процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Змінюючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, апеляційний суд, установивши нові обставини у справі, виходив із того, що всі видані після 1980 року правовстановлюючі документи на будинок і земельну ділянку на ім’я ОСОБА_8 є недійсними, оскільки вони порушували права позивачок на спадкове майно, їхнє право на приватизацію частини земельної ділянки, на якій розташований спірний будинок.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов їх із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судом встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано на праві спільної часткової власності за ОСОБА_4 (1/8); ОСОБА_8 (5/8); ОСОБА_5 (1/8); ОСОБА_3 (1/8), що стверджується довідкою Ужгородського районного комунального підприємства технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна від 8 вересня 2008 року.

Суд першої інстанції, з’ясувавши обставини справи, давши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові, оскільки позивачами не доведено обставини, на які вони посилаються, а саме: не знайшов підтвердження факт недійсності шлюбу між померлими ОСОБА_10 та ОСОБА_8, зареєстрованого на законних підставах.

Договір купівлі-продажу спірного будинку був укладений майже через рік після їхнього одруження, тому майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.

Згідно зі ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги в рівних частках є діти, дружина та батьки померлого, на підставі чого спадкування ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_3 також проведено на законних підставах.

Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки в застосуванні матеріального та процесуального закону.

Ураховуючи викладене, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням рішення суду першої інстанції в силі з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 20 жовтня 2009 року скасувати, рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 9 червня 2009 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.