Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до закритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк", третя особа – товариство з обмеженою відповідальністю "Ультімо. Український центр грошових вимог", про відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою закритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 серпня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 3 червня 2009 року,

У травні 2008 року ОСОБА_6 звернулась до суду із позовом до Закарпатського регіонального управління закритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (далі – Закарпатське РУ КБ "Приватбанк", третя особа – товариство з обмеженою відповідальністю "Ультімо. Український центр грошових вимог" (далі – ТОВ "Ультімо. Український центр грошових вимог") про відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги мотивувала тим, що у березні 2006 року згубила свій паспорт громадянина України та отримала новий. У серпні 2006 року банк пред'явив до неї вимогу про повернення кредиту, отриманого за втраченим паспортом. Незважаючи на її пояснення про те, що кредит не отримувала, банк відніс її до категорії боржників та неодноразово через ТОВ "Ультімо. Український центр грошових вимог" надсилав письмові повідомлення про необхідність погашення боргу та можливість примусового стягнення боргу, чим було принижено її честь і гідність та що призвело до погіршення стану здоров'я та заподіяння моральної шкоди. Просила стягнути з ЗАТ КБ "Приватбанк" 50 000 грн. на відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 серпня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 3 червня 2009 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ЗАТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_6 15 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

У касаційній скарзі ЗАТ КБ "Приватбанк", посилаючись на порушення судом норм матеріального й процесуального права, просить рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 серпня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 3 червня 2009 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Частково задовольняючи позов, суд виходив із того, що дії працівників ЗАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Ультімо. Український центр грошових вимог" щодо пред'явлення вимог про повернення заборгованості за кредитним договором без урахування заперечень ОСОБА_6 є неправомірними та є підставою для покладення на банк обов'язку відшкодувати заподіяну останній моральну шкоду відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 23 та ч. 1 ст. 1167 ЦК України.

Проте погодитись із таким висновком суду не можна.

За положеннями ст. 23 ЦК України право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв'язку між порушенням та заподіяною моральною шкодою.

Стаття 1167 ЦК України передбачає підстави для відшкодування завданої моральної шкоди у зобов'язаннях, що виникають із заподіяння позадоговірної шкоди.

Судом установлено, що у березні 2006 року ОСОБА_6 звернулась до відділу у справах громадянства і міграції та реєстрації фізичних осіб Ужгородського МВ УМВС з приводу втрати нею паспорта громадянина України серії НОМЕР_1, виданого 10 листопада 2003 року Ужгородським РВ УМВС України в Закарпатській області. 21 березня 2006 року позивачці було видано новий паспорт. 1 квітня 2006 року від імені ОСОБА_6 було укладено кредитний договір із ЗАТ КБ "Приватбанк", відповідно до умов якого позивачка отримала строком на 12 місяців 2 600 грн. для купівлі мобільних телефонів. У договорі були зазначені дані втраченого ОСОБА_6 паспорта. У серпні 2006 року банк звернувся до ОСОБА_6 за місцем її проживання з вимогою про повернення кредиту та повідомили її чоловіка та його батьків про наявність непогашеного кредиту. 3 березня та 4 квітня 2008 року до ОСОБА_6 з вимогами про погашення боргу за кредитним договором зверталось уповноважене на це банком ТОВ "Ультімо. Український центр грошових вимог ". У серпні 2008 року ЗАТ КБ "Приватбанк" звернулося із письмовою заявою до прокурора м. Ужгорода з проханням перевірити правомочність оформлення кредиту на ОСОБА_6 За даною заявою порушено кримінальну справу № 6108708 по факту підроблення документу та його використання за ознаками злочину, передбаченого ч. ч. 1 та 3 ст. 358 КК України.

Під час розгляду спору суд першої інстанції всупереч вимогам ст. ст. 214, 215 ЦПК України у достатній мірі не зясував, чи є дії працівників ЗАТ КБ "Приватбанк" з пред'явлення вимог до ОСОБА_6 про повернення боргу за наявності укладеного в письмовій формі і не оспореного в установленому законом порядку кредитного договору неправомірними; чи існує причинний зв'язок між такими діями банку та порушенням прав позивачки. Не з’ясувавши характер спірних правовідносин (договірні чи деліктні), суд передчасно застосував ст. 1167 ЦК України, тобто норму, яка регулює позадоговірні (деліктні) правовідносини.

Апеляційний суд на зазначене увагу не звернув, на порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК достатньою мірою не перевірив доводів апеляційної скарги і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин та з урахуванням встановлених ст. 335 ЦПК України меж розгляду справи судом касаційної інстанції ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" задовольнити.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 серпня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 3 червня 2009 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.