розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна", третя особа – товариства з обмеженою відповідальністю "ПростоФінанс" (далі – ТОВ "ПростоФінанс"), про захист прав споживачів, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" на рішення апеляційного суду Черкаської області від 13 квітня 2010 року,

У жовтні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 29 серпня 2008 року уклав з ТОВ "ПростоФінанс" кредитний договір на суму 45 320 грн. 82 коп. на придбання автомобіля. 29 серпня 2009 року уклав з відкритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Країна" договір добровільного страхування, строком до 29 серпня 2009 року.

21 серпня 2009 року о 14 годині 45 хвилин його автомобіль викрали невідомі особи. В цей же день він звернувся до відповідача з вимогою про виплату страхової суми у зв’язку із настанням страхового випадку, однак йому було відмовлено через відсутність на автомобілі протиугінного пристрою.

Просив стягнути з відповідача 47 700 грн. страхового відшкодування та 2 120 грн. судових витрат.

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 9 березня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 13 травня 2010 року, рішення міськрайонного суду скасовано, позов задоволено. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" на користь ОСОБА_3 42 700 грн. страхового відшкодування та 2 120 грн. судових витрат.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна" просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 29 серпня 2008 року ОСОБА_3 уклав з ВАТ "СК "Країна" договір страхування наземного транспорту автомобіля НОМЕР_1, 2008 року випуску на суму страхового відшкодування 42 700 грн. (а.с. 8).

21 серпня 2009 року застрахований автомобіль був викрадений невідомими особами і за цим фактом порушено кримінальну справу (а.с. 22).

ОСОБА_3 звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, однак йому було відмовлено з тих підстав, що автомобіль на момент викрадення не був обладнаний протиугінною системою (а.с. 33).

Відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з правомірності відмови страховика у виплаті страхового відшкодування, оскільки позивач був ознайомлений з вимогами про необхідність встановлення на автомобіль охоронної сигналізації, після якого у страховика виникає зобов’язання за договором за ризиком "Угон"; уклав на таких умовах договір, але відповідне обладнання не встановив.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову апеляційний суд посилався на те, що подаючи до ВАТ "СК "Країна" заяву про страхування автомобіля ОСОБА_3 у графі "Протиугінні пристрої" вказав – центральний замок і ця заява була підписана страховиком, а тому у суду першої інстанції не було підстав для відмови у задоволенні позову. Крім того апеляційний суд дійшов висновку, що автомобіль позивача був обладнаний протиугінними засобами заводського виробництва – замком запалювання, яким здійснювалось блокування кермового управління та центральним замком, яким блокувався двигун автомобіля, що є підставою виникнення у страховика зобов’язання за ризиком "Угон".

Однак до такого висновку апеляційний суд дійшов з порушенням норм процесуального закону.

Відповідно до п. 2 розд. ХІІІ "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VІ (2453-17) касаційні скарги (подання на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Статтею 307 ЦПК України передбачено, що до повноважень апеляційного суду, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, належить право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням установленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду було зумовлено поважними причинами.

Так, відповідно до ст. 6 Закону України "Про страхування" загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону, де ст. 17 визначено, що правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації у відповідному органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.

У пункті 4.3 Правил зазначено, що легкові автомобілі приймаються на страхування за ризиком "Угон" тільки за умови обладнання їх протиугінними засобами заводського виробництва, на які мається відповідна технічна документація. Якщо на момент укладання договору транспортний засіб не обладнаний відповідними засобами, то зобов’язання страховика за договором за ризиком "Угон" виникають після встановлення відповідного обладнання й пред’явлення транспортного засобу для огляду страховикові, якщо інше не зазначено договором страхування.

Пунктом 57 Конвенції про дорожній рух (995_041) (Відень, 8 листопада 1968 року), ратифікованої 29 квітня 1974 року та чинній на території України відповідно до постанови Верховної Ради України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" (1545-12) № 1545 від 12 вересня 1991 року передбачено встановлення на кожному автомобілі протиугінного засобу.

Виходячи зі змісту цієї норми протиугінний засіб – це обладнання, яке дозволяє з моменту залишення транспортного засобу на стоянці вивести з ладу або заблокувати який-небудь основний агрегат транспортного засобу.

Дійшовши висновку про те, що встановлений на автомобілі ВАЗ-210934 центральний замок є протиугінним засобом, апеляційний суд разом з тим належним чином не перевірив, чи дійсно автомобіль ОСОБА_3 було обладнано автомобільною протикрадіжковою системою АПС-4, до складу якої входять кодові ключі (ключ центрального замка і замка запалювання) з імобілайзером та чи була активізована ця протикрадіжкова система під час передпродажної підготовки як передбачено правилами технічної експлуатації автомобіля ВАЗ-210934.

При цьому відповідно до правил технічної експлуатації автомобіля в системі АПС-4 саме імобілайзер є тією захисною системою, яка блокує двигун автомобіля і розпізнає конкретний магнітний код ключа запалювання.

Так, із правил технічної експлуатації автомобіля ВАЗ-210934 вбачається, що автомобіль обладнано протикрадіжковою системою охорони: автомобільною протикрадіжковою системою АПС-4, яка забезпечує додатковий захист автомобіля від недозволеного користування за рахунок блокування запуску двигуна.

До комплекту протикрадіжкової системи АПС-4 входять кодові ключі, які мають блокування, що перешкоджають ввімкненню стартера та замикають вал кермового управління та центральний замок.

Відповідно до положень Держстандарту Російської Федерації Р 4118-99, встановлене заводом виробником на автомобілі ВАЗ-210934 обладнання для несанкціонованого використання автомобіля (центральний замок, ключ запалення) відповідають технічним умовам і є елементами протиугінного обладнання.

Аналогічний висновок міститься і у листі відкритого акціонерного товариства "Димитровградський автоагрегатний завод" від 26 травня 2010 року № 0001-2827.

Однак апеляційним судом не дано оцінки тій обставині, що автомобіль ОСОБА_3 виготовлено закритим акціонерним товариством "Запорізький автомобілебудівний завод", за повідомленням якого такі автомобілі в умовах заводу протиугінними засобами не комплектувалися.

За таких обставин висновок апеляційного суду про те, що автомобіль позивача був обладнаний протиугінними засобами не можна визнати обґрунтованим, у зв’язку з чим рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд з підстав передбачених ч. 3 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Черкаської області від 13 травня 2010 року скасувати, передати справу на новий розгляд до апеляційного суду Черкаської області.