Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Форшнер Україна" про зобов’язання виплатити шестимісячну вихідну допомогу та компенсацію за затримку розрахунку при звільненні за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Форшнер Україна" на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 27 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 8 жовтня 2009 року,

У лютому 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що наказом № 62-к від 15 березня 2005 року його було звільнено з роботи. Відповідач не провів з ним повний розрахунок при звільненні, не виплатив шестимісячну вихідну допомогу як було передбачено у п. 3 наказу № 62-к про звільнення. ОСОБА_1 просив зобов’язати відповідача виплатити йому шестимісячну вихідну допомогу та компенсацію за затримку розрахунку при звільненні.

Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 27 квітня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 8 жовтня 2009 року, позов задоволено. Зобов’язано товариство з обмеженою відповідальністю "Форшнер Україна" виплатити ОСОБА_1 шестимісячну вихідну допомогу та компенсацію за затримку розрахунку.

У касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Форшнер Україна" просить скасувати зазначені судові рішення й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що відповідно до ст. ст. 116- 117 КЗпП України, товариство зобов’язане виплатити ОСОБА_1 шестимісячну вихідну грошову допомогу та компенсацію за затримку розрахунку при звільненні, оскільки такий розмір грошової допомоги визначений в п. 2.4 Контракту, про який іде посилання в рішенні загальних зборів товариства від 8 березня 2005 року та в наказі про звільнення позивача з посади директора.

З такими висновками судів погодитися не можна.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.

Зазначивши в судових рішеннях про те, що розмір грошової допомоги визначений в п. 2.4 Контракту, про який іде посилання в рішенні загальних зборів товариства від 8 березня 2005 року та в наказі про звільнення позивача з посади директора від 15 березня 2005 року, суди не перевірили доводи і заперечення сторін щодо укладення тільки проекту Контракту з позивачем, не з’ясували чи передбачав зазначений Контракт виплату шестимісячної вихідної допомоги та відповідного її розміру.

Вирішуючи спір, суди в порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України не з’ясували належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, не уточнили розміру та розрахунку цих грошових сум; чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги й заперечення сторін, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають з установлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; не дали належної правової оцінки зібраним у справі доказам, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Форшнер Україна" задовольнити.

Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 27 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 8 жовтня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.