Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Баштанського відділення до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про виконання договірних зобов'язань за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Баштанського відділення на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 28 липня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 1 жовтня 2009 року,

У травні 2009 року відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі Баштанського відділення (далі – Банк) звернулося до суду із зазначеним позовом, який у процесі розгляду справи уточнило, посилаючись на те, що 14 травня 2007 року між Банком та ОСОБА_8 було укладено кредитний договір, за яким Банк надав ОСОБА_8 кредит в сумі 10 тис. грн. під 23% річних строком на 36 місяців. У забезпечення кредитного договору між Банком, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 і ОСОБА_7 було укладено договори поруки № 60-7/1 і № 60-7/2 від 14 травня 2007 року. Відповідно до умов договору поруки ОСОБА_6 і ОСОБА_7 зобов'язалися відповідати перед Банком солідарно в повному обсязі за своєчасне і повне виконання зобов'язань ОСОБА_8 по кредитному договору. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 померла. З 1 грудня 2007 року зобов'язання за кредитним договором не виконуються. Заборгованість за кредитним договором складає 4 751 грн. 85 коп. Банк просив стягнути на їхню користь зазначену суму заборгованості з поручителів - ОСОБА_6 і ОСОБА_7, а також судові витрати по справі.

Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 28 липня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 1 жовтня 2009 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Банк просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальниця за кредитним договором ОСОБА_8 померла. На час її смерті будь-яких порушень умов договору не встановлено. У разі смерті фізичної особи (боржника) обов’язки, які цією подією не припиняються, входять до складу спадщини і переходять у певному обсязі до інших осіб – спадкоємців. Таким чином відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов’язанні та заміна умов та обсягу відповідальності нового боржника – спадкоємця. За спірним кредитним договором має місце заміна боржника, що свідчить про припинення договору поруки укладеного з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 Поручителі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 поручалися за виконання саме ОСОБА_8 її зобов’язань за кредитним договором і не погоджувалися забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником. Оскільки ОСОБА_8 за життя не порушувала умов кредитного договору, то відсутні підстави для відповідальності поручителів після її смерті.

З такими висновками судів погодитись не можна.

Відповідно до ст. 608 ЦК України, зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Зобов`язання є нерозривно пов`язаним з особою, якщо мова йде про особисті немайнові права та інші нематеріальні блага, оскільки вони тісно пов`язані з фізичною особою і вона не може відмовитись від цих прав або бути позбавлена цих прав.

У спорі, що розглядається, мова йде про кредитні правовідносини, а отже зобов’язання не є нерозривно пов`язаними з особою боржника і після його смерті не припиняються.

Згідно з ч. 1 ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Однією з підстав припинення поруки, передбаченою ч. 3 ст. 559 ЦК України, є переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Однак в такому випадку має місце цілеспрямована заміна боржника за згодою сторін, а в разі смерті боржника зобов`язання переходить до спадкоємців, причому це не тягне за собою зміну умов та обсягу відповідальності, оскільки до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцю.

Таким чином, висновок суду про заміну боржника і припинення у зв`язку з цим поруки не грунтується на законі.

Апеляційний суд на вказані обставини уваги не звернув, доводів апеляційної скарги не перевірив. Крім того, апеляційним судом зроблено помилковий висновок про те, що зобов`язання поручителя обмежене лише обов`язком нести відповідальність за боржника, а не виконувати зобов`язання за нього. Однак такий висновок суперечить юридичній природі інституту поруки, оскільки ч. 1 ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники.

За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу в ідкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Баштанського відділення задовольнити частково.

Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 28 липня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 1 жовтня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції .

Ухвала оскарженню не підлягає.