Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, закритого акціонерного товариства "Планета-Буд", товариства з обмеженою відповідальністю "Завод металевих конструкцій "Планета", публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" про визнання договору поруки недійсним за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 21 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 3 березня 2010 року,

У листопаді 2009 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що перебуває з 1979 року у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 ОСОБА_7 без її письмової згоди уклав 26 лютого 2009 року з відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк" (далі – Банк) договір поруки, за умовами якого він як поручитель зобов’язався перед Банком відповідати за невиконання закритим акціонерним товариством "Планета-Буд" (далі – ЗАТ "Планета-Буд") усіх зобов’язань, що виникають з кредитного договору від 11 червня 2008 року. Сума кредитного договору складає 6 млн. доларів США, а також передбачено сплату процентів за користування кредитом. Вважає, що сума за яку поручився її чоловік у договорі поруки, є спільною сумісною власністю подружжя, а тому ОСОБА_7 не мав права без її письмової згоди укладати договір з Банком, просила визнати договір поруки від 26 лютого 2009 року недійсним.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 21 грудня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 3 березня 2010 року, позов задоволено. Визнано недійсним договір поруки від 26 лютого 2009 року укладений між ОСОБА_7 та Банком.

У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" (правонаступник відкритого акціонерного товариства "Універсал Банк") просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_6 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 і не давала згоди на укладення її чоловіком договору поруки від 26 лютого 2009 року, чим порушено вимоги законодавства щодо належного укладення договорів. У разі неналежного виконання ЗАТ "Планета-Буд" умов кредитного договору ОСОБА_7, не маючи особистих коштів, відповідатиме за рахунок сумісних коштів та майна, що є спільною сумісною власністю подружжя.

З такими висновками судів погодитись не можна.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Зі змісту наведеної норми випливає, що порука є угодою щодо прийняття перед третьою особою на себе обов'язку поручитися перед кредитором за виконання боржником свого зобов'язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язання боржником шляхом відшкодування того, що не було виконане боржником.

Таким чином, порука є способом забезпечення виконання зобов'язання (як правило, грошового), а не угодою щодо розпорядження майном, належним поручителю; договір поруки не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором, а тому суди неправильно застосували ст. 65 СК України до цих правовідносин, згідно з якою згода подружжя вимагається в разі розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Вирішуючи спір, суди зазначених вимог закону не врахували та в порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України не з’ясували чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги й заперечення сторін, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають з установлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; не дали належної правової оцінки зібраним у справі доказам, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" задовольнити частково.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 21 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 3 березня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.