Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про поділ майна, усунення перешкод у користуванні приміщенням, визнання права власності зі сплатою вартості частки в майні та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання права власності зі сплатою вартості частки в майні за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 20 січня 2009 року,

У 2004 році ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про поділ майна, усунення перешкод у користуванні приміщенням, визнання права власності зі сплатою вартості частки в майні. ОСОБА_7 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_6 про визнання права власності зі сплатою вартості частки в майні. В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_6 та в обгрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_7 посилалися на те, що рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 25 січня 2005 року за кожним із них визнано право власності на ? частину приміщення та на 1/6 частину підвалу кафе "Пінгвін", яке розташоване в будинку № 26а по вул. Леніна в смт Новоархангельськ Новоархангельського району Кіровоградської області. Виділ у натурі частки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зі спільного майна неможливий. Оскільки ОСОБА_7 користується всім приміщенням кафе та чинить співвласниці перешкоди в його використанні, ОСОБА_6 просила визнати за нею право власності на приміщення кафе з 1/3 частиною підвалу та стягнути з неї компенсацію на користь ОСОБА_7 у сумі 2 100 грн. за належну йому частку підвалу та кафе; усунути перешкоди в користуванні належною їй часткою кафе й підвалу; зобов’язавши ОСОБА_7, ОСОБА_8 звільнити спірне приміщення. ОСОБА_7 просив визнати за ним право власності на все приміщення кафе та 1/3 частину підвалу, стягнути з нього на користь ОСОБА_6 компенсацію в сумі 2 100 грн. за належну їй частку підвалу й кафе.

Рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 2 вересня 2008 року в задоволенні первісного позову ОСОБА_6 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_7 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 компенсацію на користь ОСОБА_9 у сумі 22 984 грн., припинено право ОСОБА_9 на частку в спільній частковій власності на нерухоме майно. Визнано за ОСОБА_7 право власності на приміщення кафе "Пінгвін" і 1/3 частину підвалу.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 20 січня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні первісного позову ОСОБА_6 та зустрічного позову ОСОБА_7 відмовлено.

ОСОБА_7 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 20 січня 2009 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні первісного й зустрічного позовів, апеляційний суд виходив із того, що жодна сторони не посилалися у своїх вимогах на положення ст. 365 ЦК України, а просили поділити спільне майно з компенсацією частки, тому в суду не було підстав для її застосування. Підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 364 ЦК України також не було, оскільки жодна зі сторін не погоджувалась на отримання компенсації вартості її частки.

З такими висновками апеляційного суду повністю погодитись не можна.

Відповідно до ст. ст. 364, 365 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Судом установлено, що рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 25 січня 2005 року за ОСОБА_6 та ОСОБА_7

визнано право власності за кожним на ? частину приміщення та на 1/6 частину підвалу кафе "Пінгвін", яке розташоване в будинку АДРЕСА_1 Зазначене приміщення має промисловий характер, цільове призначення якого визначено як кафе з використанням його для змістовного відпочинку. Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 16 січня 2008 року № 1209/21 ринкова вартість приміщення кафе з часткою підвалу становить 45 967 грн. Висновком судової будівельно-технічної експертизи від 11 грудня 2003 року № 2446/21 установлено, що належні ОСОБА_7 та ОСОБА_6 приміщення виділити у дві рівні частини під приміщення кафе загального типу неможливо. Згідно з довідками, наданими санітарно-епідеміологічною станцією та професійної пожежної частини, кафе не може бути поділене на дві частини без зміни профілю як об’єкт громадського харчування.

Оскільки відповідно до положень ст. 119 ЦПК України позивач зобов’язаний викласти вимоги і обставини? якими він їх обгрунтовує, а суд відповідно до ст. 214 ЦПК України зобов’язаний встановити характер спірних правовідносин і норму матеріального права, яка підлягає застосуванню, висновок апеляційного суду про безпідставне застосування судом першої інстанції положень ст. 365 ЦК України є помилковим.

У п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" (v0012700-08) роз’яснено, що апеляційний суд, перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення суд не з'ясував: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам.

Натомість апеляційний суд установлені судом першої інстанції обставини й доводи апеляційної скарги належним чином не перевірив, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, і, ухваливши нове рішення, залишив спір невирішеним.

Не можна повністю погодитись і з рішенням суду першої інстанції.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_6 і частково задовольняючи позов ОСОБА_10, суд виходив із того, що спільне володіння та користування майном є неможливим, частки сторін не можуть бути виділені в натурі, а припинення права власності ОСОБА_7 може завдати істотної шкоди інтересам його сім’ї, а саме дружини - ОСОБА_8, яка є орендарем земельної ділянки, біля якої розміщено приміщення кафе. Крім того, ОСОБА_7 попередньо внесено вартість частки ОСОБА_6 на депозитний рахунок.

При цьому суд не перевірив наявність договірних відносин між ОСОБА_8 і селищною радою на час розгляду справи щодо оренди земельної ділянки, що межує з приміщенням кафе.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази попереднього внесення ОСОБА_7 компенсації в сумі 22 984 грн. на депозитний рахунок суду, як це передбачено ст. 365 ЦК України.

Ураховуючи те, що рішення апеляційного суду в частині відмови в задоволенні основного позову не оскаржене, а неправильне застосування норм матеріального права й порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення спору в частині зустрічних позовних вимог, судові рішення в цій частині відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України 2004 року, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 2 вересня 2008 року в частині задоволення позову ОСОБА_7 та рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 20 січня 2009 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_7 скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.