Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС", публічного акціонерного товариства "Сведбанк", третя особа: ОСОБА_7, про стягнення страхового відшкодування та за зустрічним позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ТАС" до ОСОБА_6 про визнання договору недійсним, за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 листопада 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області від 10 березня 2010 року,

У вересні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ЗАТ "Страхова група "ТАС" (згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи від 11 листопада 2009 року № 251025 перейменовано на ПАТ "Страхова група "ТАС"), про стягнення страхового відшкодування, посилаючись на те, що 19 листопада 2007 року між ним та ЗАТ "Страхова Група "ТАС" укладено договір добровільного страхування майна громадян, що є предметом іпотеки (далі - договір страхування). Згідно з вказаним договором він застрахував житлово-готельний комплекс, який розташований за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, траса М-12 Львів – Кіровоград - Знам’янка, 239 км. 30 січня 2008 року зазначене нерухоме майно було знищено внаслідок пожежі, яка є страховим випадком відповідно до умов договору страхування, проте відповідач безпідставно відмовився сплатити страхове відшкодування. Просив суд стягнути з ЗАТ "Страхова група "ТАС" на його користь 754 151 грн. страхового відшкодування. Під час розгляду справи ОСОБА_6 зменшив розмір позовних вимог на суму франшизи – 1 % та остаточно просив суд стягнути з відповідача на його користь 746 609 грн. 49 коп.

У листопаді 2008 року ЗАТ "Страхова група "ТАС" звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_6 про визнання недійсним договору страхування. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що ОСОБА_6 надав страховій компанії недостовірну інформацію про предмет страхування, а саме приховав, що житлово-готельний комплекс не був добудованим і прийнятим в експлуатацію, і компетентними органами виявлено порушення норм та правил пожежної безпеки.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 вересня 2009 року залучено до участі у справі як співвідповідача публічне акціонерне товариство "Сведбанк".

рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 листопада 2009 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області від 10 березня 2010 року, позов ОСОБА_6 задоволено, у задоволенні зустрічного позову ПАТ "Страхова компанія "ТАС" відмовлено. Зобов’язано ПАТ "Страхова група "ТАС" здійснити виплату ОСОБА_6 746 609 грн. 49 коп. страхового відшкодування. Стягнуто із ПАТ "Страхова група "ТАС" на користь ОСОБА_6 1 700 грн. судового збору, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У касаційній скарзі ПАТ "Страхова група "ТАС" просить скасувати ухвалені у справі рішення та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити, у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_6, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що 19 листопада 2007 року між ОСОБА_6 та відповідачем укладено договір страхування житлово-готельного комплексу, який розташований за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, траса М-12 Львів – Кіровоград - Знам’янка, 239 км. Постановою управління з питань наглядово-профілактичної діяльності ГУ МНС України в Хмельницькій області від 28 січня 2008 року № 1 призупинено експлуатацію житлово-готельного комплексу з 29 січня 2008 року. 30 січня 2008 року вказане нерухоме майно було знищено внаслідок страхового випадку - пожежі, причиною якої є коротке замикання у електромережі.

Суд дійшов висновку про те, що підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування відсутні, а також відсутній причинно-наслідковий зв’язок між порушенням ОСОБА_6 правил пожежної безпеки, зазначених у постанові управління з питань наглядово-профілактичної діяльності ГУ МНС в Хмельницькій області від 28 січня 2008 року № 1 та коротким замиканням.

Проте з висновками суду погодитися не можна з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 18.2 договору страхування страховим випадком не вважається і не відшкодовуються страховиком збитки, витрати та видатки страхувальника, що виникли внаслідок порушення страхувальником або особою, що проживає з його відома у житловому приміщенні, вимог правил та норм безпеки, встановлених чинним законодавством України, порушення яких є причиною настання страхового випадку.

У п. 23.2.2 договору страхування передбачено, що страхувальник зобов’язаний вжити необхідних заходів безпеки та виконувати рекомендації і розпорядження компетентних органів та представників страховика щодо застрахованого майна з метою запобігання його пошкодження.

Постановою про застосування запобіжних заходів управління з питань наглядово-профілактичної діяльності ГУ МНС України в Хмельницькій області від 28 січня 2008 року № 1 призупинено експлуатацію житлово-готельного комплексу з 29 січня 2008 року у зв’язку з порушенням вимог п. 8.4.4. Правил пожежної безпеки в України, затверджених наказом МНС України 19 жовтня 2004 № 126, щодо проведення будівельно-монтажних робіт. На виконання вказаної постанови у присутності позивача опломбовано вхідні двері та відключено електроенергію на вводі, оскільки існує загроза виникнення пожежі та швидкого її розповсюдження.

Згідно з висновком спеціаліста Науково-дослідного експертно- криміналістичного центру УМВС України в Хмельницькій області № 34 від 10 липня 2008 року причиною пожежі є коротке замикання (т. 1 а.с. 44).

З наведеного вбачається, що житлово-готельний комплекс на момент виникнення пожежі був підключений до електропостачання, а ОСОБА_6, як власником майна, не виконано вимог постанови про застосування запобіжних заходів. Тому пожежа, яка сталася 30 січня 2008 року, не є страховим випадком згідно з п. 18.2 договору страхування.

Суд на зазначене уваги не звернув та ухвалив рішення про зобов’язання ПАТ "Страхова група "ТАС" здійснити виплату ОСОБА_6 страхового відшкодування з порушенням норм матеріального права, що відповідно до ст. 341 ЦПК України є підставою для його скасування й ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 листопада 2009 року та ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області від 10 березня 2010 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ПАТ "Страхова група "ТАС" є законним та обґрунтованим, оскільки відповідачем під час розгляду справи не доведено наявність підстав для визнання договору недійсним.

Керуючись ст. ст. 336, 341, 344, 346 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" задовольнити частково.

рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 листопада 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області від 10 березня 2010 року в частині задоволення позову ОСОБА_6 скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_6 до приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС", публічного акціонерного товариства "Сведбанк" про стягнення страхового відшкодування відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

рішення оскарженню не підлягає.