розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства комерційного банку (далі – ВАТ КБ) "Надра" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором,

У квітні 2009 року ВАТ КБ "Надра" звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 18 січня 2008 року між банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за яким вона одержала 50 тис. грн. із умовою повернення цієї суми до 20 січня 2010 року зі сплатою за користування кредитом 24% річних, повернення кредиту та сплата процентів мають відбуватися згідно з погодженим між сторонами договору графіком, проте ОСОБА_3 свої обов’язки за договором належним чином не виконує, порушує графік повернення кредиту та сплати процентів і станом на 16 квітня 2009 року має заборгованість, а тому банк має право достроково одержати від неї та ОСОБА_4, поручителя ОСОБА_3, всю суму кредиту, а також вимагати сплати ними процентів, пені й штрафу.

Позивач просив стягнути з відповідачів солідарно 45 998 грн. 34 коп. заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням Золотоніського міськрайонного суду від 16 вересня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 10 грудня 2009 року, позов задоволено частково, постановлено стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 солідарно на користь ВАТ КБ "Надра" 16 242 грн. 26 коп. заборгованості за кредитним договором, а також 162 грн. 37 коп. судового збору, 10 грн. 59 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 150 грн. на відшкодування витрат по оплаті розміщення в пресі оголошення про виклик відповідачів.

У касаційній скарзі ВАТ КБ "Надра" просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи позов частково, суд виходив із того, що кредит ОСОБА_3 було надано строком до 20 січня 2010 року, в справі відсутні докази, що надісланий позивачем на адресу відповідачів лист із вимогою дострокового повернення кредиту ними одержаний, при цьому ВАТ КБ "Надра" у позові не порушило питання про розірвання кредитного договору згідно з частиною другою статті 651 ЦК України, а тому відсутні підстави для дострокового стягнення з відповідачів усієї суми кредиту та процентів, а на користь банку підлягає стягненню лише заборгованість за кредитним договором, що утворилася станом на 16 квітня 2009 року й складає 16 242 грн. 26 коп.

Проте з такими висновками погодитися не можна.

Пунктом 4.1.4. кредитного договору від 18 січня 2008 року, укладеного між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_3, передбачене право банку на дострокове витребування наданого кредиту в позичальника в разі виникнення у нього прострочення сплати процентів за користування кредитом згідно з графіком за будь-який період.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, яка з огляду на положення статті 1054 ЦК України застосовується до відносин за кредитним договором, я кщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

При цьому з огляду на положення статті 627 ЦК України передбачена частиною другою статті 651 цього Кодексу можливість зміни або розірвання за рішенням суду договору, в тому числі й кредитного договору, є правом, а не обов’язком сторони договору.

Таким чином передбачене статтею 1050 ЦК України право кредитодавця вимагати від позичальника дострокового повернення частини позики, що залишилася, є самостійним і реалізація такого права жодним чином не залежить від пред’явлення кредитодавцем вимог про розірвання кредитного договору.

Суд у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, й помилково дійшов до висновку, що дострокове стягнення кредиту та процентів можливе лише в разі одночасного порушення ВАТ КБ "Надра" питання про розірвання кредитного договору.

Крім того, позивач надав суду докази виконання положень 4.1.4. кредитного договору щодо сповіщення відповідачів про дострокове витребування кредиту, але ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_4 не надали суду своїх заперечень із приводу одержання такого повідомлення, а тому посилання суду в рішенні на те, що відповідачі не одержали вимоги банку, є припущенням.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог статей 303, 315 ЦПК України у достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини й факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" задовольнити частково.

Заочне рішення Золотоніського міськрайонного суду від 16 вересня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 10 грудня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.