розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Євпаторійської міської ради, виконавчого комітету Євпаторійської міської ради до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, управління архітектури та містобудування Євпаторійської міської ради, про проведення перебудови та реконструкції приміщень у будинку,

У квітні 2004 року виконавчий комітет Євпаторійської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про знесення самочинно збудованої будівлі, посилаючись на те, що за рішенням виконкому міської ради від 26 вересня 1997 року № 384 відповідачці було надано дозвіл на реконструкцію жилого приміщення літ. "Д" по АДРЕСА_1 й сараїв літ. "Е" та "Ж" під приміщення для газових та сантехнічних приладів згідно технічного висновку ЕН-97-416, проте ОСОБА_3 самочинно, без проекту та дозволу на проведення будівельних робіт збудувала двоповерховий будинок на земельній ділянці, що не була їй відведена для такої мети.

Позивач просив зобов’язати відповідачку знести самочинно збудовану нею будівлю по АДРЕСА_1.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Згодом Євпаторійська міська рада, виконавчий комітет Євпаторійської міської ради пред’явили позов до ОСОБА_3 про проведення перебудови та реконструкції приміщень у будинку, посилалися на ті ж обставини та просили зобов’язати відповідачку за власний рахунок провести перебудову й привести будівлю літ. "Д" по АДРЕСА_1 у відповідність із додатком № 3 до технічного висновку ЕН-97-416, знести мансардний поверх у літ. "Д", провести реконструкцію приміщень №№ 3,4 в літ. "Д" із добудовою тамбура.

Рішенням Євпаторійського міського суду від 16 липня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 4 листопада 2009 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційних скаргах Євпаторійська міська рада, виконавчий комітет Євпаторійської міської ради та ОСОБА_4 просять скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив із того, що позивачі не надали доказів на підтвердження того, що будівля ОСОБА_3 є самочинним будівництвом, що має місце істотне відхилення від узгодженого в установленому законом порядку проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, а також доказів, що істотно порушені будівельні норми й правила, крім того, суд зазначив, що безпідставними є вимоги позивачів про приведення ОСОБА_3 будівлі літ. "Д" у відповідність із додатком № 3 до технічного висновку ЕН-97-416, оскільки статтею 376 ЦК України передбачено приведення будівлі у відповідність із проектом.

Проте з такими висновками погодитися не можна.

Відповідно до частин першої та другої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно з частиною сьомою статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Таким чином чинне законодавство не визнає самочинне будівництво об’єктом правового захисту, крім передбаченого частиною третьою статті 376 ЦК України випадку, а тому правовими наслідками самочинного будівництва, в разі звернення до суду з позовом відповідного органу, є або знесення такого будівництва, або проведення відповідної його перебудови. Право на звернення до суду з таким позовом закон надає, зокрема, й відповідному органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Судом установлено, що ОСОБА_3 на праві власності належать 7/50 частин будинку АДРЕСА_1, що складають у цілому жилий будинок літ. "Д" (приміщення №№ 3,4) жилою площею 11, 3 кв.м., а також сараї літ. "Ж" та "Е", рішенням виконавчого комітету Євпаторійської міської ради від 26 вересня 1997 року № 384 ОСОБА_3 надано дозвіл на реконструкцію житла в будівлі літ. "Д" і сараїв літ. "Е" та "Ж" під приміщення для газових і сантехнічних приладів згідно з технічним висновком ЕН-97-416.

Також установлено, що відповідачка розпочала будівництво без належно затвердженого проекту та відповідного дозволу, лише в квітні 2004 року проект було затверджено й ОСОБА_3 надано дозвіл на виконання будівельних робіт із реконструкції житла відповідно до проектної документації, однак такий дозвіл було відкликано 12 грудня 2007 року.

Згідно з висновком експерта Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз від 26 січня 2009 року № 1716 ОСОБА_3 побудувала будівлю, яка є реконструкцією її житла із розширенням, виконана реконструкція житла літ. "Д" відповідає технічному висновку ЕН-97-416, а реконструкція сараїв літ. "Е" та "Ж" такому висновку не відповідає.

В обґрунтування позову Євпаторійська міська рада, виконавчий комітет Євпаторійської міської ради посилалися на те, що рішенням виконавчого комітету Євпаторійської міської ради від 26 вересня 1997 року № 384 ОСОБА_3 було надано дозвіл на реконструкцію житла в будівлі літ. "Д" загальною площею 11,3 кв.м., і сараїв літ. "Е" площею забудови 21,1 кв.м. та літ. "Ж" площею забудови 13,3 кв.м. під приміщення для газових і сантехнічних приладів згідно з технічним висновком ЕН-97-416, однак відповідачка самочинно, без проектної документації та без відповідного дозволу на проведення будівельних робіт збудувала двоповерховий будинок, який станом на грудень 2007 року має площу 73,3 кв.м., при цьому було повністю демонтовано сараї літ. "Е" та "Ж".

Посилаючись на зазначені обставини, позивачі просили зобов’язати відповідачку виконати відповідні перебудови.

С уд установив, що реконструкція будівель була проведена ОСОБА_3 без належного на те дозволу, однак у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України такий факт не взяв до уваги й безпідставно зазначив у рішенні, що відсутні докази самочинного будівництва, а також належним чином не перевірив доводів позивачів, у достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин, не встановив та не зазначив у рішенні який саме об’єкт відповідачка збудувала самочинно з огляду на те, що вона є власником 7/50 частин будинку АДРЕСА_1 і самочинно проводила не будівництво будинку в цілому, а його реконструкцію зі збільшенням площі, а тому не визначився з тим, який правовий наслідок має наступити в зв’язку з таким самочинним будівництвом – знесення будівлі чи її перебудова з приведенням у попередній стан.

Посилання суду як на підставу відмови в задоволенні позову на те, що статтею 376 ЦК України передбачено можливість приведення будівлі у відповідність лише із проектом, а тому вимоги позивачів про проведення ОСОБА_3 перебудови незаконні, є помилковим, оскільки самочинність будівництва відповідачки позивачі якраз і обґрунтовували відсутністю у неї, зокрема, належно затвердженого проекту на реконструкцію будівель.

Суд не дав оцінки діям відповідачки як забудовника й відмовив у задоволенні позову, чим фактично залишив не вирішеним спір із приводу проведеного нею самочинного будівництва.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог статей 303, 315 ЦПК України у достатній мірі не перевірив доводів апеляційних скарг, в ухвалі не зазначив конкретні обставини й факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційні скарги Євпаторійської міської ради, виконавчого комітету Євпаторійської міської ради та ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Євпаторійського міського суду від 16 липня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 4 листопада 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.